ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ ПРО ЗАПОВІТ З УМОВОЮ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/LST/2021-3-9

Ключові слова:

заповідач, спадкоємець, заповіт з умовою, умова заповіту, спадщина.

Анотація

У статті досліджено сутність заповіту з умовою як самостійного виду заповіту. Мета дослідження – проаналізувати особливості спадкування за заповітом з умовою; визначити проблеми, які виникають у сфері правового регулювання спадкування за заповітом з умовою, та запропонувати шляхи їх вирішення. Наукова новизна. Звернено увагу на необхідності вдосконалення чинного законодавства, яке визначає права заповідача та спадкоємців за таким заповітом. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою, однак при цьому сьогодні умова, визначена у заповіті, вже має існувати на час відкриття спадщини, а це не відповідає певною мірою інтересам спадкоємців та іноді й самого заповідача. Проаналізовано умову, яка може бути вказана у заповіті як підстава для отримання спадщини. Умова, вказана у заповіті, може бути пов’язана з певними діями чи подіями. Зазначено, що існують умови заповіту, для виконання яких необхідно витратити певний час (народити дитину, закінчити навчальний заклад тощо). Оскільки такі умови, а також подібні до них об’єктивно не можуть залежати від спадкоємця, то змушують його просто пасивно спостерігати, а це, своєю чергою, не дає змоги в подальшому виконати волю заповідача. Як висновок, у статті наголошується на доцільності передбачити законодавством, що «умова, визначена в заповіті, повинна настати протягом строку, встановленого для прийняття спадщини», а не вже існувати на час відкриття спадщини. А також пропонується передбачити, що «заповідач у заповіті може визначити строк, у межах якого спадкоємець може виконати умову заповіту. Цей строк не може перевищувати п’яти років».

Посилання

Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: становлення і розвиток : монографія ; 2-е вид. Київ : КНТ, 2007. 288 с.

Кухарєв О.Є. Спадкове право України : навчально-практичний посібник. Київ : Алерта ; ЦУЛ, 2011. 222 с.

Печений О.П. Науково-правовий висновок щодо тлумачення заповіту: Спадкове право. Практика застосування нотаріусами України / за заг. ред. В.М. Марченка. Харків, 2012. 843 с.

Ромовська З.В. Українське цивільне право. Спадкове право : підручник. Київ : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2009. 289 с.

Цивільне право України: академічний курс : підручник : у 2-х т. / за заг. ред. Я.М. Шевченко ; вид. 2-е, доп. і перероб. Київ : Ін Юре, 2006. Т. 1. 634 с.

Самарський С.Н. Духовные завещания и наследование по закону. Киев : Тип. Кульженко, 1908. 68 с.

Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. Тула : Автограф, 2001. 720 с.

Гордон М.В. Наследование по закону и по завещанию. Москва : Юрид. лит., 1967. С. 73.

Актуальні проблеми спадкового права : навчальний посібник / за заг. ред. проф. Ю.О. Заіки, О.О. Лов’яка. Київ : КНТ, ЦУЛ, 2014. 336 с.

Ромовська З.В. Українське цивільне право. Спадкове право : підручник. Київ : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2009. 264 с.

Дроников В.К. Наследственное право Украинской ССР. Киев : Вища шк., 1974. 159 с.

Заіка Ю.О. Спадкове право України : навчальний посібник. Київ : Істина, 2006. 216 с.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІV. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

Заіка Ю.О. Проблеми, що виникають при застосуванні спадкового законодавства. Вісник Верхо- вного Суду України. 2006. № 3. С. 30–35.

Заіка Ю.О. Становлення та розвиток спадкового права в Україні : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес: сімейне право, міжнародне приватне право». Київ, 2007. 33 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-18

Як цитувати

ШАПОВАЛ, Л. (2021). ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ ПРО ЗАПОВІТ З УМОВОЮ. Law. State. Technology, (3), 54-58. https://doi.org/10.32782/LST/2021-3-9

Номер

Розділ

Статті