ДЕЯКІ ПИТАННЯ СУДОВОГО РОЗСУДУ В ПОВНОВАЖЕННЯХ ВИЩОГО СУДУ З ПИТАНЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ВИЗНАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ ДОБРЕ ВІДОМОЮ

Автор(и)

  • Юрій УЖАКІН

DOI:

https://doi.org/10.32782/LST/2022-1-8

Ключові слова:

судовий розсуд, дискреційне повноваження, оціночні поняття, добре відомий товарний знак, стандарт оцінки, конкретизація

Анотація

Мета роботи. Ця стаття присвячена аналізу ролі судового розсуду в процедурі визнання торговельної марки добре відомою. Основне завдання дослідити джерело судового розсуду в процедурі визнання торгової марки загальновідомою. Методологія. Дослідження базується на нормах чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та нормах міжнародного права, присвячених регулюванню відповідних питань. Наукова новизна. Правова доктрина визначає судовий розсуд як повноваження здійснити вибір між кількома правовими можливостями. Переконливою причиною надання суду права вибору є те, що законодавець не може описати всі можливі типи ситуацій, коли торгова марка є загальновідомою. Правова наука визначає різні підходи до способів надання суду права вибору між різними правовими можливостями. Більшість авторів згадують оціночні поняття, як добросовісність, розумність, справедливість. Також згадується просте надання прав на розсуд. Поняття добре відомої торговельної марки не відноситься до кола чітко визначених, однозначних понять (термінів). Словосполучення «добре відома торговельна марка» є словесним виразом оціночного поняття. Застосування оціночних понять вимагає здійснення дискреційної діяльності судом. Оціночні поняття є засобом юридичної техніки, за допомогою якого суду надається повноваження здійснити вирішення правового питання із використанням судового розсуду. Ці особливості правового регулювання є важливими для розкриття правового режиму загальновідомих торговельних марок і дозволяють зробити деякі теоретичні висновки, важливі для дослідження судового розсуду в господарському процесі. Застосування оціночного поняття загальновідомої торгової марки вимагає конкретизації поняття в контексті конкретного випадку. Така конкретизація включає, серед іншого, розробку стандарту оцінювання. Стандарт містить перелік відповідних факторів, які необхідно враховувати під час оцінки торгової марки. Право України та норми міжнародного права уповноважують суд створювати такий специфічний стандарт. Висновки. Застосування оціночних понять вимагає здійснення судом дискреційної діяльності. Оціночні поняття – це засоби юридичної техніки, які надають право вирішувати юридичне питання за допомогою суддівського розсуду. Оціночні концепції також спрямовують і обмежують свободу дій.

Посилання

Бакалінська О. О. Конкурентне право: навч. посіб. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2010. 380 с.

Барак А. Судейское усмотрение / пер. с англ. М.: НОРМА, 1999. 376 с.

Бару М.И. Оценочные понятия в трудовом законодательстве. Советское государство и право. 1970. N 7.

Безина А. Лазарев В. Конкретизация права в судебной практике. Советская юстиция. 1968. № 2. С. 6–7.

Боденхаузен Г. Парижская конвенция по охране промышленной собственности: Комментарий. М.: Прогресс, 1977. С. 36.

Гордейчук В. В. Виключне право на торговельну марку як елемент змісту правовідносин інтелектуальної власності (вітчизняний та міжнародно-правовий аспект): Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Гордейчук Віталій Вікторович ; Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2018. 192 с. URL: http://nauka.nlu.edu.ua/download/diss/Gordeichuk/d_Gordeichuk.pdf.

Демченко Т.С. Правова охорона загальновідомих і знаменитих знаків у міжнародній практиці та в Україні//Вісник господарського судочинства. 2001. № 3. С. 204–210.

Дзик Д. В. Проблема захисту загальновідомих товарних знаків. Наукові записки НаУКМА. 2002. Т. 20. Спеціальний випуск : у 2 ч. Ч. 2. С. 331–332.

Зайцева Е.А. Правовая охрана общеизвестных товарных знаков. Автореф. дисс. на соиск. уч. ст. к.ю.н. М., 1998.

Каминка А.И. Очерки торгового права. М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. С. 189.

Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве: Дис. … канд. юрид. наук. Свердловск, 1974.

Кодиров Ш. Б. Недоразумение относительно понятия «общеизвестный товарный знак». Журнал суда по интеллектуальным правам. 2020. № 28. С. 104–116.

Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2004. – 304 c.

Лазарев В.В. Применение советского права. Казань, 1972. 200 с.

Опалев Р. О. Оценочные понятия в арбитражном и гражданском процессуальном праве. М.: Волтерс Клувер, 2008. 248 c.

Орлюк О. П. Право інтелектуальної власності. Академ. курс; Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. К. : Видавничій Дім «Ін Юре», 2007. 696 с.

Рісний М.Б. Правозастосувальний розсуд у юридичній практиці (загальнотеоретичне дослідження) Львів: Край, 2007. 192 с.

Турчин-Кукаріна І. В. Характеристика змісту, обсягу, форми та функцій цивільно-процесуальних оціночних понять права. Юридична наука. 2011. № 2. С. 73–79.

Christie George C. Vagueness and Legal Language, 48 Minnesota Law Review 889 (1964). URL: https://scholarship.law.duke.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1207&context=faculty_scholarship.

Galligan D. J. Discretionary Powers. 1986. Oxford: OUP.

Levi E.H. An Introduction to Legal Reasoning. Chicago: The University of Chicago Press, 1949. URL: https://archive.org/details/in.ernet.dli.2015.166869/page/n9/mode/2up.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-08

Номер

Розділ

ЦИВІЛЬНЕ ТА ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО І ПРОЦЕС