АДМІНІСТРАТИВНА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/LST/2022-1-12

Ключові слова:

медичні працівники, права, обов’язки, класифікація прав та обов’язків, правосуб’єктність, медичне право

Анотація

У статті надано характеристику особливостям здійснення адміністративної правосуб’єктності медичного працівника. Методологічною основою статті є загальні та спеціальні методи юридичної науки, зокрема: метод діалектичного аналізу, метод прогностичного моделювання, формально-логічний, нормативно-догматичний, соціологічний методи. Обґрунтовано доцільність розуміння категорії адміністративної деліктоздатності медичного працівника як сукупності норм адміністративного права, що обумовлює обсяг компетенції медичного працівника (сукупності прав та обов’язків), за реалізацію і в межах якої, власне, він і нестиме відповідальність. Визначено, що концептуальною проблемою адміністративної правосуб’єктності (як правового феномену) та пов’язаних із нею законодавчих дилем є відсутність позитивної норми в законодавстві, яка розкривала б його зміст подібно до визначення, що застосовується до цивільної правосуб’єктності. Запропоновано поділяти права медичних працівників на: конституційні права (повагу до честі та гідності, рівність прав кожної людини (рівноправ’я), право на свободу та особисту недоторканність, свободу думки і слова та ін.), загальні права медичних працівників (право на належні умови професійної діяльності; право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їхньому життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; право на судовий захист та ін.) і спеціальні права медичних працівників (право на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики та ін.). Разом з тим запропоновано класифікацію обов’язків медичних працівників за обсягом здійснення медичної практики на: загальні професійні обов’язки медичних працівників та спеціальні обов’язки медичних працівників.

Посилання

Курило В. І. Адміністративні правовідносини у сільському господарстві України: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07. Київ: Нац. ун-т держ. податк. служби України. 2008. 39 с.

Мельник Р. С., Бевзенко В. М. Загальне адміністративне право: навч. посіб. / за ред Р. С. Мельника. Київ: Ваіте, 2014. 376 с.

Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В. Адміністративне право України: підручник / за ред. Ю. П. Битяка. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 544 с.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. 208 c.

Панчишин А. Поняття, ознаки та структура категорії «правовий статус». Часопис Київського університету права. 2010. № 1. С. 95-98.

Авер'янов В. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка. Право України. 2004. № 10. C. 28.

Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-08

Номер

Розділ

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС, ФІНАНСОВЕ ПРАВО, ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО