ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «КІБЕРБЕЗПЕКА» В ДЕРЖАВАХ ТА ІНСТИТУЦІЯХ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ НАТО ТА УКРАЇНІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Актуальність Стаття присвячена актуальному для Північно-Атлантичних та євроінтеграційних напрямків розвитку України питанню гармонізації основних понять кібербезпеки із відповідними світовими стандартами міжнародних організацій та держав-членів НАТО. Метою даного дослідження є встановлення шляхом проведення порівняльного аналізу спільних та відмінних рис у вітчизняних та закордонних визначеннях поняття «кібербезпека». Методологія дослідження спирається на використання методів аналізу, синтезу, семантичного та герменевтичного аналізу, порівняльно-змістовному методі, тощо. В статті аналізуються вітчизняні та закордонні підходи до формування визначення поняття «кібербезпека». Особлива увага приділяється розгляду цього поняття у стандартах міжнародних державних та недержавних професійних організаціях, у посібниках НАТО, тощо. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі новітніх (2020-2024 роки) стандартів, стратегій та методичних рекомендацій, розроблених в Україні та інституціях та організаціях держав – учасників блоку НАТО, порівнянні основних підходів до визначення поняття «кібербезпека» в них. Висновки, що визначення, що застосовуються в нормативній базі держав-членів НАТО, провідних міжнародних організаціях та професійних союзах не є уніфікованими, акцент в них ставиться на захисній та технічній (інформаційно-комунікаційні системи) функціях; визначення, що пропонується в законодавстві України хоча й вносить свій вклад у різноманіття розбіжностей серед країн НАТО та країн-партнерів, але має ширший рівень встановлених задач та об’єктів, акцентується не тільки на захисній, але й превентивно-запобіжній функціях та, що на нашу думку є особливо значущим, ґрунтується на підході антропоцентризму; більшість існуючих визначень поняття кібербезпека можна розподілити на три великих умовних групи за ознакою предметної складової, визначеної у дефініціях: до першої групи увійдуть визначення, що акцентують увагу на кібербезпеці як особливому стані кіберпростору, до другої – розгляд кібербезпеки як набору методів технічного, правового та управлінського впливу, до третьої – акцентуація на діяльності уповноважених суб’єктів та професіоналів, метою якої є безпечний стан кіберпростору.