ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ ЗМІСТ ІНСТИТУТУ ПРАВОПОРЯДКУ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Анотація

У статті аналізується публічно-управлінський зміст інституту правопорядку в особливих умовах державотворення, обґрунтовується сутність такого інституту в контексті зміни парадигми державотворення. В умовах державотворення, коли політична та соціальна система країни знаходиться в стані трансформації, інститут правопорядку відіграє особливо важливу роль. Він гарантує безпеку громадян, захищає їхні права та свободи, а також сприяє стабілізації суспільства. Мета. У даній статті метою дослідження визначено характеристика сутності інституту правопорядку в особливих умовах державотворення – збройної агресії проти України, продовження реформи децентралізації, системних трансформацій з позицій галузевого управління. Нагальною потребою науки державного управління виступає дослідження публічно-управлінського змісту діяльності складових інституту правопорядку як в теоретичному, так і в практичному змісті, дослідження правопорядку з позицій сучасної концепції відкритого управління. Актуальність. Аналіз формування національного механізму забезпечення правопорядку в особливих умовах державотворення важливий у контексті зміни публічно-управлінської парадигми сучасного державного будівництва, стохастичності державних реформ 1991–2019 років, суперечності змісту таких реформ і як наслідок – необхідності формування нового змісту державотворення. Актуальність дослідження змісту правопорядку в умовах правового режиму воєнного стану (ПРВС) зумовлена, по-перше, особливостями функціонування системи публічно-управлінської діяльності (СПД), збільшенням числа суб’єктів такої діяльності. По-друге, змінами характеру правопорушень, адже зростає рівень організованої злочинності, кіберзлочинності, злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, зброєю, наркотиками, а також злочинів проти довкілля. По-третє, складним змістом суб’єкт-об’єктних відносин в системі правопорядку. По-четверте, зміною функціонального призначення сил правопорядку, прямим включенням підрозділів правопорядку в бойові дії проти агресора. По-п’яте, посиленням зростанням ролі інформаційних технологій у суспільні відносини. По-шосте, зміною сутності самої правоохоронної діяльності. Результати. Ми виходимо з твердження, що рівень респонсивності сучасного інституту правопорядку до потреби громадян ґрунтується на їх довірі до держави, до системи державного управління та органів правопорядку, соціальній активності у забезпеченні правопорядку та відчуття справедливості у суспільстві. У сучасному розумінні інститут правопорядку – це інтегрована система законів, правил, регламентів, публічних установ та органів управління, які спрямовані на забезпечення дотримання Конституції України, законів України, підтримання порядку та стабільності в суспільстві. Інститут правопорядку відповідає за регулювання відносин між громадянами та цими організаціями, забезпечення публічної безпеки та правопорядку, а також вжиття заходів у разі порушення законів для забезпечення справедливості та відповідальності, відновлюваності законних прав та інтересів громадян. У контексті особливих умов державотворення інститут правопорядку, в форматі сучасної правової держави є складною системою, яка гарантує верховенство закону, дотримання прав і свобод громадян, недоторканість прав людини, прозорість та відповідальність владних структур, розвиток правової культури та забезпечення справедливості. Саме інститут забезпечує реалізацію принципів правової держави, де закони і правові норми є основою діяльності влади, а забезпечення прав і законності стають ключовими завданнями для забезпечення принципів демократії та правової держави. При цьому форми і методи забезпечення правопорядку можуть включати і силовий формат реалізації норм чинного законодавства. Висновки. Інститут правопорядку в сучасній правовій державі, у контексті принципу демократизму, орієнтований на забезпечення участі громадян у процесах формування законів, забезпечення їх прав та свобод, та здійснення контролю над діяльністю правоохоронних органів. Інститут правопорядку використовує взаємодію громадян з владними структурами для посилення респонсивної функції публічної влади на основі принципів відкритого управління. Це також забезпечує прозорість та відкритість у діяльності державних органів, а також захист прав меншості та забезпечення рівних можливостей для всіх членів суспільства в рамках закону. Такий підхід підтримує інклюзивність, справедливість та демократію в системі правопорядку сучасної правової держави. Діяльність правоохоронних органів у контексті демократії забезпечує також механізми громадського контролю, участь громадян у вирішенні питань правопорядку та підтримки принципів правової держави.