ПРАВОМІРНА СУСПІЛЬНО-КОРИСНА ПОВЕДІНКА ЯК ЮРИДИЧНА КОНСТРУКЦІЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/LST/2021-1-8Ключові слова:
юридична конструкція, правомірність та суспільна-корисність, склад правомірної поведінки, об’єктивні ознаки правомірної поведінки, суб’єктивні ознаки правомірної поведінки, підстава кримінально-правової кваліфікації.Анотація
Склад правомірної суспільно-корисної поведінки як юридична конструкція слугує правовою базою для ідентифікації параметрів конкретної поведінки особи з визначеним в кримінальному законі правомірним діянням. Юридична конструкція досліджується як складне системно-структурне правове явище елементів, що мають відповідно свою внутрішню знакову чи елементну структуру. Метою статті є встановлення ідентифікаційних параметрів конкретної поведінки особи з визначеним в кримінальному законі правомірним діянням. Звертається увага на розуміння узагальнення, яким в кримінальному праві приділяється найбільше уваги у вигляді юридичних конструкцій. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань, як: 1) визначити внутрішню структуру правомірної суспільно-корисної поведінки, що заохочується в кримінальному праві; 2) окреслити об’єктивні та суб’єктивні ознаки правомірної суспільно-корисної поведінки як юридичної конструкції; 3) запропонувати легалізацію підстави заохочення в кримінальному законодавстві України. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній розглядаються основні питання юридичної конструкції складу правомірної суспільно-корисної поведінки як складного системно-структурного правового явище елементів, що мають відповідну своєрідну внутрішню знакову чи елементну структуру. Вносяться пропозиції щодо закріплення підстави заохочення в новій редакції відповідних норм Кримінального кодексу України. Зроблено висновок, що склад правомірної суспільно-корисної поведінки як юридична конструкція виступає єдиною, законною, необхідною та достатньою підставою кримінально-правової кваліфікації конкретної поведінки особи як правомірної. Він вимагає від уповноваженого державного органа чи посадової особи встановлення обставин кримінального провадження у такому обсязі, який би беззаперечно свідчив про наявність всіх без виключення об’єктивних та суб’єктивних ознак, що характеризують внутрішню системно-структурну єдність елементів правомірної поведінки.
Посилання
Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений : моногр. Москва : Юристъ. 1999. 304 с.
Черданцев А.Ф. Логико-языковые феномены в праве, юридической науке и практике : моногр. Екатеринбург : УИФ «Наука». 1993. 192 с.
Кругликов Л.Л. Спиридонова О.Е. Юридические конструкции и символы в уголовном праве : моногр. Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс. 2005. 336 с.
Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике : моногр. Київ : Юринком, 1995. 208 с.
Навроцький В.О. Теоретичні поняття кримінально-правової кваліфікації: моногр. Київ : Атіка. 1999. 418 с.
Кримінальний кодекс України (проект): контрольний текст (станом на 15 вересня 2020 р.) file:///C:/Users/Admin/Desktop/1-kontrolnyj-proekt-kk-15-09-2020.pdf
Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния : моногр. Харьков : Основа. 1991. 360 с.
Хряпінський П. Юридична конструкція складу правомірної поведінки у кримінальному праві. Підприємство, господарство і право. 2007. № 8 (140). С. 102–106.
Ярмиш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ) : моногр. Харьков : Право. 2003. 512 с.
Мантуляк Ю.В. Юридичний склад правомірного вчинку. Прокуратура. Людина. Держава. 2005. № 9. С. 33-42.
Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной прак- тике: моногр. Изд. 2-е, исправ. и дополн. Харьков : Изд-во при Харьк. гос. ун-те ИО «Вища школа». 1987. 216 с.
Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві (основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства) : моногр. Київ : Атіка, 2001. 176 с.
Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть : конс. лекц. Сост. В.И. Тютюгин. Днепропетровск : Изд-во «Пороги», 1992. 168 с.
