СИСТЕМА ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ ПУБЛІЧНИХ ПРАВ

Анотація

У статті досліджуються питання історії розвитку та становлення Адміністративної юстиції як гарантії захисту суб’єктивних публічних прав в Україні. Визначено, що активізація євроінтеграційних процесів в Україні обґрунтовує доцільність створення системи ефективних засобів захисту прав та свобод людини, де особливе місце займає система адміністративної юстиції. Наголошено, що право на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд є однією з основних ознак правової держави. Підкреслено, що історія розвитку системи адміністративної юстиції для країн Східної та Центральної Європи має відносно не тривалий характер. Метою даного дослідження є здійснення характеристики історії становлення адміністративної юстиції як гарантії захисту суб’єктивних публічних прав приватної особи в Україні. Автором зроблено висновок, що впродовж декількох десятиліть розвиток адміністративної юстиції є характерним для національної правової системи. Автором визначено, що українська національна правова система має характерні особливості прагнення до створення умов для здійснення управлінської функції держави на засадах прозорості, відкритості прийняття адміністративних актів, гарантування суб’єктивних публічних прав приватної особи. Автором підкреслено, що на формування української правової системи вплинуло як особливості національного історико-правового розвитку, так і європейська правова традиція, зокрема, таких держав, як Австро-Угорщина, Франція. Зроблено висновок, що відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права особи визначено необхідність створення національних систем гарантування реалізації права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні державою (апаратом влади) його громадянських прав і обов’язків, в адміністративному судочинстві в Україні підлягають захисту насамперед такі гарантовані цим міжнародноправовим актом основні свободи людини: на свободу думки, совісті та релігії (ст. 9-1); на вільне виявлення поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави (ст. 10-1); на свободу мирних зборів і свободу асоціацій з іншими (ст. 11-1).