ПРАВОВА ПРИРОДА ТА НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/LST/2021-3-7Ключові слова:
зобов’язання, договір, виконання зобов’язання, порушення зобов’язання, правові наслідки, законодавство.Анотація
Мета роботи. Метою дослідження є визначення правової природи, сутності та наслідків порушення зобов’язань, а також на підставі аналізу відповідних положень цивільного законодавства України формулювання пропозицій щодо їх удосконалення. Методологія. Під час проведення дослідження використовувався певний комплекс загальнонаукових, а також спеціально-наукових методів, які забезпечили об’єктивність відображення предмета дослідження: діалектичної логіки, формально-юридичний, системного аналізу. Метод діалектичної логіки став основою методологічної конструкції і визначив стратегію дослідження. Формально-юридичний метод використовувався під час дослідження вітчизняного законодавства, для аналізу змісту правових норм і формулювання дефініцій відповідних понять. Завдяки системно-аналітичному методу розглянуто систему умов виконання зобов’язань, видів порушень зобов’язань та їхніх правових наслідків. Наукова новизна. У статті наведено та проаналізовано нормативні положення чинного Цивільного кодексу України щодо вимог виконання, видів порушень зобов’язань, а також правових наслідків порушення зобов’язань. Спираючись на конкретні приклади, доведено наявність прогалин у вітчизняному законодавстві, наприклад під час регулювання умов виконання зобов’язань, учасниками яких є особи з різних континентів (наприклад, Україна і США), реальний час котрих суттєво різниться. Проаналізовано будову відповідних розділів Цивільного кодексу України, вказано недоліки, наприклад у переліку правових наслідків порушення зобов’язань ст. 611 Цивільного кодексу України не враховано правові наслідки порушення боржником зобов’язання, забезпеченого певними видами забезпечення виконання зобов’язань з іншої глави Кодексу. З урахуванням виявлених недоліків, прогалин надано пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства. Висновки. Правова природа порушення зобов’язань полягає у недотриманні встановлених умов виконання щодо предмета, суб’єктів, строку, місця, способу. Існує нагальна потреба в удосконаленні правових механізмів захисту майнових та особистих немайнових прав суб’єктів зобов’язальних правовідносин. Серед них пріоритетна роль має віддаватися засобам правового впливу. Тож із метою вдосконалення мають бути переглянуті, доповнені норми цивільного законодавства України щодо умов виконання зобов’язань, а також правових наслідків порушення зобов’язань.
Посилання
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40–44. Ст. 356.
Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань : Закон України від 22.11.1996 № 543/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 5. Ст. 28. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/543/96-вр#Text (дата звернення: 09.08.2021).
Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань : Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13#Text (дата звернення: 09.08.2021).
Баранова Л.М. Невиконання та неналежне виконання як види порушення зобов’язання. Актуальні проблеми приватного права : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 92-й річниці зі дня народж. д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. АН УРСР В.П. Маслова, 28 лют. 2014 р. Харків, 2014. С. 87–90.
Розізнана І. Загальна характеристика порушення договірних зобов’язань та його наслідки в цивільному праві. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 2. С. 73–79.
Біленко В. Правові наслідки невиконання та неналежного виконання умов договору про застосування допоміжних репродуктивних технологій. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 5. С. 5–8.
Бойко А.О. Відповідальність і правові наслідки порушення зобов’язань, забезпечених завдатком. Часопис Київського університету права. 2010. № 4. С. 174–178.
Каструба А. Виконання зобов’язання як правоприпиняючий юридичний факт у зобов’язальній сфері. Підприємництво, господарство і право. 2012. № 2. С. 91–95.
ІНКОТЕРМС 2010. Дата введення в дію: 01.01.2011 (станом на 01.01.2020). URL: https://ua.kuehne-nagel.com/-/znannya/inkoterms (дата звернення: 11.08.2021).