ЩОДО НЕОБХІДНОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ ПРО ЗАПОВІТ З УМОВОЮ

Анотація

У статті досліджено сутність заповіту з умовою як самостійного виду заповіту. Мета дослідження – проаналізувати особливості спадкування за заповітом з умовою; визначити проблеми, які виникають у сфері правового регулювання спадкування за заповітом з умовою, та запропонувати шляхи їх вирішення. Наукова новизна. Звернено увагу на необхідності вдосконалення чинного законодавства, яке визначає права заповідача та спадкоємців за таким заповітом. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою, однак при цьому сьогодні умова, визначена у заповіті, вже має існувати на час відкриття спадщини, а це не відповідає певною мірою інтересам спадкоємців та іноді й самого заповідача. Проаналізовано умову, яка може бути вказана у заповіті як підстава для отримання спадщини. Умова, вказана у заповіті, може бути пов’язана з певними діями чи подіями. Зазначено, що існують умови заповіту, для виконання яких необхідно витратити певний час (народити дитину, закінчити навчальний заклад тощо). Оскільки такі умови, а також подібні до них об’єктивно не можуть залежати від спадкоємця, то змушують його просто пасивно спостерігати, а це, своєю чергою, не дає змоги в подальшому виконати волю заповідача. Як висновок, у статті наголошується на доцільності передбачити законодавством, що «умова, визначена в заповіті, повинна настати протягом строку, встановленого для прийняття спадщини», а не вже існувати на час відкриття спадщини. А також пропонується передбачити, що «заповідач у заповіті може визначити строк, у межах якого спадкоємець може виконати умову заповіту. Цей строк не може перевищувати п’яти років».