ПРАВОВІ ОБМЕЖЕННЯ В ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

Анотація

У статті розглядається поняття ліцензування на основі наявних теоретичних підходів як загальної категорії, сформовано власне поняття ліцензування. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених дослідженню ліцензування у сфері надання освітніх послуг, у юридичній літературі н сьогодні не сформовано повноцінної дефініції цього поняття. Метою статті є визначити й проаналізувати правові обмеження в правовому регулюванні освітніх послуг. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань: 1) дослідити історичний розвиток правового обмеження в правовому регулюванні освітніх послуг; 2) визначити поняття ліцензування освітніх послуг; 3) проаналізувати нормативно-правове регулювання правових обмежень у правовому регулюванні освітніх послуг. Наукова новизна. Дослідивши наукові погляди із цього питання, навели власне узагальнене визначення ліцензування освітніх послуг. Свій активний розвиток освітня діяльність починає з 1991 року з формування системи освітньої діяльності й надання акредитації вищим навчальним закладам. Розглянуто досвід ведення освітньої діяльності в Німеччини й Австралії та запропоновано впровадження окремих положень у національне законодавство. З’ясовано, що головним нормативно-правовим актом, який регулює питання ліцензування господарської діяльності, є Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а також Закон України «Про вищу освіту», який регулює здійснення освітньої діяльність. У зазначених вище законах наведені поняття ліцензування, а також установлено виключний перелік видів господарської діяльності. Державна регуляторна політика у сфері освіти ґрунтується та повинна відповідати встановленим у Законі принципам. Законами України визначено, що спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування в галузі освіти є Міністерство освіти і науки України, саме воно створює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування. Цей орган колегіально розглядає порушення та скарги щодо порушення законодавства у сфері ліцензування. Нормативно-правовими актами встановлено перелік документів і вимоги для них, які потрібно надати, щоб отримати ліцензію. Результатом може бути відмова у видачі ліцензії, у якій мають бути встановлені обставини такої відмови та її обґрунтування. Здобувач може оскаржити відмову, а також, усунувши всі недоліки, звернутися повторно. Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що сьогодні існує необхідність подальшого дослідження ліцензування освітньої діяльності та її практичної ефективності.