«INTRA MUROS»: ВІД ПОГРЕБІВ ДО НОВОЇ МОДЕЛІ УВ'ЯЗНЕННЯ

Анотація

Статтю присвячено аналізу покарання у вигляді позбавлення волі з позиції історичного підходу і його трансформації на сучасному етапі. Історичний досвід безцінний, оскільки дає змогу побачити як позитивні, так і негативні моменти формування та розвитку позбавлення волі як складової частини системи покарань. Разом із тим новий концепт, утілений у проєкті КК, ставить низку дослідницьких проблем, вирішення яких неможливе без порівняльного підходу з чинним КК. Побудова нової реальності кримінального законодавства в окремих випадках видається спірною і такою, що супроводжується зайвим ускладненням, разом із тим процес законодавчого оновлення має й позитивні аспекти. Мета статті – комплексний аналіз позбавлення волі як покарання та юридичної конструкції, у тому числі в його історико-хронологічному вимірі, без осмислення якого неможливе розуміння більшості сучасних процесів; виокремлення проблем, що існують у чинному кримінальному законодавстві, та надання рекомендацій для потенційного законодавства (проєкт КК). Проведене дослідження базувалося на методах наукового пізнання. В основу роботи покладено метод діалектичного матеріалізму, що дав змогу дослідити позбавлення волі як вид покарання й явище в органічному зв’язку з конкретними умовами дійсності. Серед інших – методи: 1) формальної логіки – системно-структурний, метод аналізу та синтезу; 2) емпіричні методи – описовий, метод інтерпретації (тлумачення), оцінювання; 3) спеціальні методи – порівняльного аналізу, формально-юридичний, критично-правовий, історично-правовий. Наукова новизна. У дослідженні вперше проаналізовано позбавлення волі не лише у його історичному вимірі і з позиції чинного законодавства, а й з погляду юридичного оформлення у проєкті КК. Висновки. Законодавче зародження ув’язнення як виду покарання відбулося ще у царський період. Радянський законодавець трансформував його у «позбавлення волі», яке закріплено і у чинному КК, що, на нашу думку, лише частково розкриває зміст цього покарання. Однак дефекти чинного законодавства не лише термінологічні: розмитість меж категорій злочинів, відсутність строкової варіації, логічні протиріччя – ось мала частина проблемного поля. Проєкт КК покликаний удосконалити норми кримінального права, проте деякі з його положень уже спірні. Поділ злочинів на 10 ступенів вирізняється теоретичною незрілістю, адже і доктрині, і законодавству відома чотирьохланкова система класифікації кримінальних правопорушень на проступки та нетяжкі, тяжкі, особливо тяжкі злочини, між тим запропонований у проєкті КК підхід характеризується формалізованою побудовою. Разом із тим недостатньо обґрунтованим, як мінімум із позиції загальної теорії права, видається ліквідація санкцій у статтях Особливої частини, що запропонована у проєкті КК. Не можемо підтримати й оновлення строків, які стартують від трьох місяців і повертають короткострокове ув’язнення, оскільки доречнішим, на нашу думку, було б увести альтернативні ув’язненню покарання – громадські роботи і обмеження волі.