ДО ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА, ПОЛІТИКИ ТА ЗАКОНОДАВСТВА

Анотація

У статті досліджено питання співвідношення та співзалежності принципів кримінально-виконавчого права, політики й законодавства. Наголошено, що в теорії кримінально-виконавчого права більшість позицій науковців сконцентровано навколо домінування кримінально-виконавчої політики над правом і законодавством. Провідна роль політики в позиціях науковців відповідним чином відображається під час визначення принципів. Ураховуючи це, принципам кримінально-виконавчої політики відводиться керівна роль під час окреслення ієрархічності засад у межах кримінально-виконавчої дійсності. Висловлено авторську позицію, що такі погляди науковців здебільшого продиктовано врахуванням концепції юридичного позитивізму, яка передбачає домінування державної та/або політичної волі над правовими положеннями та змістом внутрішнього законодавства. До характерних особливостей школи юридичного позитивізму належать формальна визначеність норм права, їх утворення лише волею держави, загальнообов’язковість цих норм для всіх носіїв правосуб’єктності, забезпечення цих норм державою за допомогою механізму примусу. Натомість у теорії права існують й інші погляди щодо визначення сутності права та його співвідношення з політикою та законодавством. Ці погляди акумулюються в межах природно-правової концепції. Науковці, які дотримуються цієї концепції, розглядають право як домінанту порівняно з політикою. До характерних ознак школи природного права відносять природність походження права, невід’ємність прав від людини з моменту її народження, невідчужуваність прав людини незалежно від волі держави, відображення у праві природних уявлень про моральність та справедливість тощо. У межах статті висловлюється авторська позиція щодо поєднання природно-правової та позитивістської концепцій у межах кримінально-виконавчого права та вироблення універсальної позиції щодо визначення співзалежності принципів політики, права та законодавства. Наголошено на важливості сприйняття саме природно-правової концепції як базисної для подальшого вироблення універсальної позиції щодо визначення співвідношення вказаних категорій принципів.