СТИМУЛЮВАННЯ ОСІБ ДО ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ ЯК ЗАСІБ ДОСЯГНЕННЯ ЗАВДАННЯ В ПРОЕКТІ НОВОГО КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Анотація

У Проекті Кримінального кодексу України як завдання вказано убезпечення правовими засобами прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства, держави й міжнародного співтовариства від кримінальних правопорушень. Серед засобів його досягнення досліджується стимулювання осіб до правомірної поведінки. Метою статті є визначення стимулювання правомірної поведінки як засобу убезпечення правовими засобами прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства, держави й міжнародного співтовариства від кримінальних правопорушень. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 1) окреслення стимулювання правомірної поведінки в широкому сенсі як комплексу юридичного інструментарію, яким володіє кримінальне право як упорядник суспільних відносин; 2) визначення стимулювання у вузькому розумінні як позитивних засобів кримінально-правового інструментарію у вигляді заохочення, тому що стимулювання не може полягати в примусу до тієї чи іншої поведінки під страхом покарання; 3) довести, що засоби правового стимулювання (права, обов’язки, заохочення, заборони, покарання тощо), що комбінують у визначений законом спосіб, безпосередньо беруть участь у правовому регулюванні та правовому впливі. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній уперше розглядаються системні питання стимулювання осіб до правомірної поведінки як засобу убезпечення правовими засобами прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства, держави й міжнародного співтовариства від кримінальних правопорушень. Доведено, що стимулювання до правомірної поведінки кримінально-правовими засобами здійснюється на індивідуальному, груповому та загальносоціальному ціннісно-орієнтовних і психологічних рівнях. Зроблено висновок, що стимулювання правомірної поведінки як засобу убезпечення правовими засобами прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства, держави й міжнародного співтовариства від кримінальних правопорушень здійснюється на індивідуальному, груповому та загальносоціальному ціннісно-орієнтовних і психологічних рівнях. Основною формою реалізації є використання й дотримання всіма суб’єктами кримінально-правових приписів (права, обов’язки, заохочення, заборони, покарання, пробація тощо). Більшість громадян не вчиняють кримінальні правопорушення (злочини або проступки) у зв’язку зі своїми ціннісними установками та моральними принципами. Указана форма є основною, але не вичерпує правомірну кримінально-правову поведінку.