ПРОДОВОЛЬЧА БЛОКАДА УСРР В 20–30 РР. ХХ СТОЛІТТЯ ЯК ЗАСІБ ПОМСТИ ТА УПОКОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/LST/2021-4-4

Ключові слова:

голод, геноцид, продовольча блокада, натуральні штрафи, конфіскація, хлібозаготівля.

Анотація

Об’єктивною причиною виникнення голоду в Україні був її економічний занепад у результаті революцій та господарської кризи, тому можна припустити, що голод стався непередбачено для Й. Сталіна. Але те, що факт його наявності був свідомо використаний партійною верхівкою як економічний важіль для політичного тиску на українську «контрреволюційну» інтелігенцію та «несвідоме» селянство, не викликає жодного сумніву. Аморальне кредо більшовизму «Мета виправдовує засоби» проявилося тут повною мірою. Метою статті є аналіз загальновідомих фактів щодо Голодомору за радянських часів, які оприлюднені сьогодні в численних публікаціях. Голодомор був логічним наслідком тієї насильницької політики, яку проводила Комуністична партія відносно українського селянства. Методологічною основою роботи стало використання історико-правового методу, який надав можливість проаналізувати та критично оцінити положення нормативно-правових актів ленінсько-сталінської партії більшовиків. Наукова новизна. На основі аналізу урядових вказівок та вироблених на їх підставі партійних документів можемо стверджувати, що вони стали методикою проведення цього геноциду. Голодомору можна було уникнути, однак правляча верхівка свідомо використовувала народні трагедії для реалізації стратегічних імперських цілей. За результатами дослідження зроблено висновок, що штучний характер Голодомору підтверджується політикою, яку проводили більшовики в 30–40-х рр. ХХ ст. на чолі з Й. Сталіним. Штучність голоду сьогодні вже не викликає сумніву. Нині перед усім українським суспільством стоїть завдання глибокого осмислення причин, характеру, масштабів трагедії, гідного вшанування пам’яті мільйонів наших співвітчизників. Лише така позиція – позиція пам’яті і вшанування жертв – гарантує неможливість повторення подібних трагедій у майбутньому.

Посилання

Сергійчук В. Як нас морили голодом: 1921–1923, 1932–1933, 1946–1947. Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Центр українознавства. 2-е вид., доп. Київ : Укр. Вид. Спілка, 2003. 251 с.; Кульчицький С.В. 1933: трагедія голоду. Київ : Т-во «Знання УРСР», 1989. 48 с.; Кульчицький С.В. Ціна великого перелому. Київ : Україна, 1991. 431 с.; Український голокост. 1932–1933: Свідчення тих, хто вижив / упоряд. Ю. Мицик. Київ : Вид. дім «КМ Академія», 2003. 296 с.

НК (ВНК) – (Всеросійська) надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією, саботажем і спекуляцією (рос. ВЧК, ЧК); ДПУ – Державне політичне управління (рос. ГПУ); НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ (рос. НКВД). Див.: Російсько-український словник : 80000 слів / Л.А. Булаховський та ін. ; за ред. М.Я. Калинович. Київ : Вид-во АН УРСР, 1955. 804 с.

Сокур В.В., Сокур Ю.В. Голодомори мовою документів і свідчень. 2-ге вид. доп. та перероб. Київ : ФОП Маслаков, 2018. 123 с.

Шкуратенко О., Сокур Ю. Запровадження радянською владою натуральних штрафів як один із проявів геноциду українського народу (історико-правовий аспект). «Штучні голоди в Україні ХХ століття» : матеріали Міжнародної конференції, м. Київ, 16 травня 2018 року. Київ – Дрогобич : Видавництво «Коло», 2018. С. 351–356.

Сокур В.В., Сокур Ю.В. Голодомори мовою документів. Київ : Освіта України, 2017. 118 с.

Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / кер. кол. упоряд. Р.Я. Пиріг. Київ : Політвидав України, 1990. 605 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-02

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА