САМОЗАХИСТ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ СПОСІБ ВИРІШЕННЯ ПРАВОВИХ СПОРІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/LST/2024-1-1Ключові слова:
медіація, переговори, майнова відповідальність, самозахист, вирішення правових спорівАнотація
Метою наукової статті визначено здійснення характеристики самозахисту як альтернативного способу врегулювання правових спорів. Встановлено, що ефективність врегулювання правових спорів є свідченням якісної та сталої системи законодавства. Визначено, що досягнення сталості та якості правової системи визначається через забезпечення умов для захисту прав особи та функціонування різноманітних ефективних способів врегулювання правових спорів. Підкреслено, що врегулювання правових спорів часто пов’язується із застосуванням звернення особи до відповідних юрисдикційних органів, якими є судові органи, адміністративні органи, правоохоронні органи. Обґрунтовано, що використання механізмів самозахисту в правових спорах може бути дуже ефективним способом підвищення ефективності вирішення спорів і уникнення вартісних та тривалих судових процесів. Зроблено висновок, що до причин ефективності застосування самозахисту необхідно віднести: оперативність вирішення спорів; процесуальна та майнова економія часу; збереження стосунків (вирішення спорів через механізми самозахисту дозволяє сторонам зберегти позитивні відносини, що може бути важливо, особливо якщо вони мають намір продовжувати взаємодію в майбутньому); гнучкість врегулювання (альтернативі способи врегулювання спорів включають в себе різноманітні методи, такі як переговори, консультації, арбітраж, медіація тощо, що дає сторонам можливість вибрати найбільш підходящий для них метод вирішення спору); здатність досягти балансу та врахування інтересів сторін (такий спосіб, як самозахист здатен більш повно врахувати інтереси сторін і знайти компромісне рішення, яке б задовольнило обидві сторони); експертність врегулювання спорів (при застосування самозахисту можуть брати участь спеціалізовані професіонали з відповідною експертизою, що підвищує об'єктивність та якість прийнятих рішень).
Посилання
Цивільне право України. Загальна частина : підруч. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. Київ : Юрінком Інтер, 2010. 977 с.
Покровська А. О. Розвиток самозахисту як форми захисту цивільних прав у римському праві. Право і суспільство: актуальні питання і перспективи розвитку : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. Частина 1. (м. Полтава, 10 грудня 2020 р.). Полтава. 2020. С. 346–348.
Размєтаєва Ю. С. Доктрина та практика захисту прав людини: навч.посіб. Київ: Видавництво «ФОП Голембовська О.О.», 2018. 364 с.
Mishyna N. V. Doctrine of separation of powers at the local government level: the Ukrainian experience. Молодий вчений. 2015. №12. С. 97–101.
Золотухіна Л.О., Легеза Ю.О. Гарантії захисту публічного інтересу. Юридичний бюлетень. 2020. Випуск 14. С. 39–48
Покровська А. О. Самозахист у договірних відносинах. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2023. 230 с.
Зубко Т. П. Медіація як спосіб альтернативного врегулювання спорів в європейському просторі. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. 2014. Випуск № 21. С. 130–136.
Кучмієнко О. Про ідеальний спосіб врегулювання спорів та його головні переваги. Асоціація правників України. https://uba.ua/ukr/news/7823
Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
Треушніков М. К., Луспеник Д. Д. Реалізація права на самозахист цивільних прав – новела нового Цивільного кодексу України: поняття і межі здійснення. Адвокат. 2004. № 11. С. 3–8.