ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТИВНИХ ПУБЛІЧНИХ СЕРВІСНИХ ПРАВ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/LST/2024-2-3

Ключові слова:

адміністративна реформа, адміністративна сервісність, суб’єктивні публічні сервісні права, публічно-управлінські правовідносини, юридична відповідальність

Анотація

Метою наукової роботи визначено встановлення змісту категорії поняття суб’єктивних публічних сервісних прав. У статті визначено, що суб'єктивними публічними правами є права, які належать конкретній особі (суб'єкту) в рамках її взаємодії з державою чи іншими суб'єктами права, і які гарантовані чинним законодавством. До основних характеристик суб'єктивних публічних прав необхідно віднесено: створення та запровадження системи гарантій належності їх реалізації, що мають санкціонуватися державою, встановлюватися чинним законодавством держави; індивідуальність та особистий характер регламентації, що пов’язується із тим, що суб'єктивні публічні права призначені для окремих осіб чи груп осіб (мова йде може бути право на свободу слова, право на освіту, право на особисту недоторканність тощо); захист від необґрунтованого державного втручання, що маю забезпечуватись громадянам та іншим суб'єктам права захист від дій чи бездіяльності державних органів, які можуть порушувати ці права; співвідношення із загальнодержавними інтересами, що не повинні порушуватися внаслідок дій окремих осіб та не створювати перешкод для забезпечення соціального благополуччя та економічного сталого розвитку суспільства. Встановлено, що використання суб’єктивних публічних сервісних прав має корелюватися непорушністю прав та інтересів інших осіб, і суспільства в цілому. Наголошено, що використання суб'єктивних публічних прав пов'язане з відповідальністю перед законом, що означає, що обмеження чи порушення прав може призвести до встановлення взаємної юридичної відповідальності, до якої може бути притягнуто як посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, так і усвідомленням приватної особи своєї соціальної відповідальності перед державою, що має проявлятися у відсутності бажання зловживання наданими правами, зростанням рівня правової свідомості особи, її правової культури та правової активності. До прикладів суб'єктивних публічних сервісних вказано право на доступ до публічної інформації, право на отримання адміністративних послуг, право на соціальну освіту, право використання публічного майна тощо.

Посилання

Білозерська Т. О. Реформування публічної адміністрації в Україні як крок до європейської інтеграції. Форум права. 2007. № 2. С. 11–19.

Мацелик Т. О. Суб'єктивне публічне право як юридичний феномен. Юридичний вісник. 2011. № 3 (20). С. 67–71.

Чуб А. В. Класифікація суб’єктивних публічних прав приватної особи. Юридичний вісник. 2020. № 4. С. 101–108. DOI https://doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1977

Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С. Адміністративний процес України: навч. посіб. Київ: Прецедент, 2007. 531 с.

Легеза Є. О. Теорія публічних послуг: адміністративно-правова складова: монографія. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2016. 452 с.

Легеза Ю. О., Шевирталов В. С. Публічне управління процесами соціальної інтеграції внутрішньо переміщених осіб в Україні. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. 2023. №1. С. 125–128.

Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/810/98#Text

Курінний Є. В. Про актуалізацію питання підготовки нового етапу реформування адміністративного права України. Вісник Луганського держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. 2013. № 2. С. 191–200. С. 194.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-09

Номер

Розділ

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС, ФІНАНСОВЕ ПРАВО, ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО