НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ: МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ

Анотація

Метою наукової статті встановлено, що визначення змісту суб’єктивного права на безпечне довкілля у розрізі формування змісту регіональної екологічної політики. Встановлено, що відповідно до Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року встановлюється, що основними проблемами у сфері охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів, які негативно впливають на здоров’я людей та сталість екосистем, є: забруднення навколишнього природного середовища викидами в атмосферне повітря та скидами у водні об’єкти від промислових підприємств; нераціональне використання основних природних ресурсів та їх виснаження; забруднення поверхневих, підземних та морських вод; недостатня лісистість території України; деградація земельних ресурсів; відсутність ефективної системи хімічної безпеки; відсутність дієвої системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища; недостатність частки територій для збереження біорізноманіття та ресурсів для забезпечення розвитку природно-заповідного фонду України; посилення глобальної зміни клімату і негативних наслідків для ряду секторів економіки і сфер життєдіяльності людини; негативний вплив наслідків Чорнобильської катастрофи та тимчасової окупації території України на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей; недостатня інтеграція природоохоронних і кліматоохоронних аспектів в секторальні і регіональні політики; недостатність освітнього та науково-технічного супроводу для вирішення викликів у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо зменшення впливу, пом’якшення наслідків та адаптації до зміни клімату. Зроблено висновок, що забезпечення реалізації Стратегії державної екологічної політики України до 2030 року і екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року є гарантією належності дотримання права на безпечне довкілля. Наголошено при цьому до проблем забезпечення впровадження Стратегії державної екологічної політики України до 2030 року і екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року є необхідним віднести наявність нормативних прогалин регулювання права особи на безпечне довкілля через відсутність належного регулювання на підзаконному рівні.