СТАВЛЕННЯ ДО ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ (ЗА ДАНИМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ОПИТУВАНЬ)

Анотація

Метою наукової статті є встановлення ставлення до ефективності застосування адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері корупції в Україні (за даними соціологічних опитувань). Визначено, що запобігання корупційним та пов’язаним із корупцією правопорушенням має критичне значення для забезпечення правопорядку, ефективності державного управління та суспільної довіри. Аргументовано, що створенню прозорих і підзвітних інституцій, запобігає розкраданню державних ресурсів і покращує інвестиційний клімат. Підкреслено, що зменшення рівня корупції дозволяє підвищити якість державних послуг, знизити соціальну нерівність та посилити верховенство права. Наголошено, що боротьба з корупцією формує позитивний міжнародний імідж держави, залучає іноземні інвестиції та підтримує сталий розвиток. Акцентовано, що ефективне запобігання корупції є основою для економічної стабільності, політичної відповідальності та соціальної справедливості в суспільстві. Наголошено, що запобігання корупційним та пов’язаним із корупцією правопорушенням має важливе значення для утвердження культури доброчесності серед посадових осіб, уповноважених виконувати функції держави або місцевого самоврядування. Підкреслено, що встановлені вимоги до етичної поведінки та прозорості повинні стати не лише юридичними зобов’язаннями, а й нормою повсякденного функціонування державного апарату. Встановлено, що метою запобігання корупції є створення умов, що забезпечують ефективну протидію корупції на всіх рівнях державного управління. Визначено, що основними завданнями є: стимулювання правомірної поведінки посадових осіб у виконанні їхніх завдань і функцій; перешкоджання залученню посадових осіб до корупційних відносин через посилення контролю, прозорості та підзвітності; припинення корупційних відносин, якщо вони вже виникли, за допомогою правових та організаційних механізмів; недопущення провокацій протиправних дій з боку третіх осіб, які не є посадовими, але можуть впливати на процеси; формування позитивного іміджу державних інституцій, які демонструють рішучість у боротьбі з корупцією, підтримують національну ідею подолання цього явища та реалізують відповідні стратегії.