ОСНОВНІ АСПЕКТИ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ДИПЛОМАТИЧНОЇ СЛУЖБИ
DOI:
https://doi.org/10.33287/102056Ключові слова:
інтелектуальний капітал, дипломатична служба УкраУни, людські ресурси, кадрове забезпечення, державне управлінняАнотація
Визначаються механізми формування інтелектуального капіталу дипломатичноУ служби. Виявляється його роль у державному управлінні. Доводиться, що ефективна діяльність дипломатичноУ служби УкраУни як складового елементу системи державного управління неможлива без існування дієвих механізмів формування інтелектуального капіталу. Зазначається, що основним принципом кадровоУ політики служби є особистісний підхід під час відбору майбутніх співробітників, а також під час роботи з діючими працівниками. Водночас нагромадження людського капіталу залежить як від рівня теоретичноУ та професійноУ підготовки працівника, так і від психологічноУ стійкості та гнучкості службовця. Тому потребують удосконалення способи та методика відбору працівників на відповідні посади в дипломатичній службі, процес якоУ повинен відбуватися з урахуванням професійних навичок та психічних особливостях особи. Зазначається, що не меншу роль у формуванні інтелектуального капіталу відіграє мотивація самого працівника, рівень якоУ потребує підвищення. Наголошується на важливій ролі періодичного підвищення кваліфікаціУ працівників у нагромадженні людського капіталу дипломатичноУ служби.
Посилання
Амосов О. Ю., Гавкалова Н. Л. Підготовка кадрів для державноУ служби як засіб формування інтелектуального капіталу державного управління. Публічне адміністрування: теорія та практика. 2009. Вип. 2(2). URL: http://192.168.11.2/zbirnik/2009-02/09aoykdu.pdf.
Бацалай Т. М. Сутність інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства. Економ. вісн. Донбасу. 2012. № 2. С. 82.
Бутнік-Сіверський О. Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект. Інтелектуальний капітал. 2002. № 1. С. 16 – 27.
Гончарова А. О. Дипломатична служба як складова частина ДержавноУ служби УкраУни. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1. С. 420 – 424.
Гуменюк Б. І., Щерба О. В. Сучасна дипломатична служба: [навч. посіб.]. КиУв: Либідь, 2001. С. 25 – 27.
Иноземцев В. Л. За пределами зкономического общества. Москва: Academia, 1998. 154 c.
Комаров И. Интеллектуальньй капитал. Персонал. 2000. № 5. С. 54 – 62.
Кузьмінський В. О. Теоретичні основи інтеграціУ капіталів. Фінанси Украі"ни. 2003. № 2. С. 124 – 132.
Леонтьев Б. Цена интеллекта. Интеллектуальньй капитал в российском бизнесе. Москва: Акционер, 2002. 200 с.
Маркова Н. С. Теоретико-методичні основи формування й розвитку інтелектуального капіталу: автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.09.01. Харків, 2005. 19 с.
Марутян Р. Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави. Зб. тез наук. доп. наук.-практ. конф. (КиУв, 4 квіт. 2019 р.). КиУв: Нац. акад. СБУ, 2019. С. 89.
Пахомова Н. І. Удосконалення механізмів підбору кадрів дипломатичноУ служби УкраУни. Економіка та держава. 2011. № 10. С. 66 – 67.
Петрова І. Л. Актуальні проблеми розвитку людського капіталу УкраУни. Економічний аналіз. 2013. Т. 13. С. 106 – 107.
Понедільчук Т. В. Інтелектуальний капітал: сутність та методи оцінки. Ефективна економіка. 2014. № 6. С. 52 – 54.
Edvinsson, L., & Malone, M. (2002). Kapital intelektualny. Warszawa, PWN. Warszawa, Difin.
