КОМУНІКАТИВНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК МЕХАНІЗМ ОПТИМІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
DOI:
https://doi.org/10.33287/102029Ключові слова:
управлінський консенсус, комунікативна політика, комунікативний простір, інститути громадянського суспільства, соціальні інтереси, комунікативна взаємодія, комунікативне партнерствоАнотація
Досліджується процес комунікативної взаємодії влади та суспільства, спрямований на формування їх конструктивного діалогу й партнерства з метою забезпечення порядку і стабільності, а також встановлення партнерських відносин органів державної влади та громадянського суспільства. Доводиться, що саме в межах комунікативної взаємодії має будуватися управлінський консенсус, забезпечуватися партнерство структур органів публічного управління та громадськості. Визначаються передумови, які ідентифікують нагальність реформування механізмів комунікативного партнерства між органами публічної влади та громадськістю. Обгрунтовується, що за своєю сутністю комунікативне партнерство є різновидом раціональної соціальної взаємодії, заснованої на довірі та взаємоповазі учасників процесу комунікації і спрямованої на забезпечення рівноправного діалогу і/або спільної діяльності. Визначаються ключові аспекти діяльності органів державної влади в Україні, які забезпечують інтенсифікацію розвитку комунікативного партнерства.
Посилання
Архипова Є. О., Дмитренко Н. О. Ефективна комунікація між органами державної влади та громадськістю як умова розвитку демократичного суспільства. Інвестиціі": практика та досвід. 2016. № 1. С. 92 – 96.
Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії «громадянське суспільство» / пер. з нім. А. Онишко; під ред. М. Прихода. Львів: Літопис, 2000. 317 с.
Державно-громадянська комунікація: шлях від кризи до взаємодії: монографія / Козаков В. М., Рашковська О. В., Ребкало В. А. та ін. Київ: Персонал, 2017. 288 с.
Дзвінчук Д. І. Комунікативна політика органів місцевого самоврядування. Івано-Франківськ: [б.в.], 2016. 129 с.
Кодекс рекомендуемой практики гражданского участия в процессе принятия решений Совета Европь. Принят Конференцией МНПО на заседании 1 октября 2009 года. URL: http//www.coe.int/t/ngo/Source/Code_Russian_final.pdf.
Комунікації в публічному управлінні: аспекти організаційної культури та ділового спілкування: навч. посіб. / уклад.: Гошовська В. А. та ін. Київ: К.І.С., 2016. 130 с.
Крутій О. М. Комплексний механізм діалогової взаємодії органів влади і громадськості. URL: http://ifs.kbuapa.kharkov.ua.
Крутій О. М. Комунікативна парадигма партнерської взаємодії суб'єктів державного управління. Інвестиціі": практика та досвід. 2012. № 6. С. 113 – 116.
Крутій О. М., Радченко О. В. Основи партнерської взаємодії держави і приватного сектору. Ефективність державного управління. 2018. Вип. 1. С. 72 – 79. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2018_1_10.
Кучабський А. Г., Бажинова О. А. Механізми комунікації влади та громадськості в умовах глобалізації. Публічне управління: теорія та практика. 2012. № 4 (12). С. 196 – 201.
Лубченков Ю. Н. К вопросу о коммуникативньх механизмах социального партнерства. Социальнzе процессz и социальнzе отношения в современной России: тезисz вzступлений на IV международном социальном конгрессе / под ред. Г. И. Осадчей. Москва: Изд-во РГСУ, 2004. Т. А. С. 245 – 247.
Манжола П. Г. Форми участі громадськості у діяльності органів влади та прийнятті політичних рішень. Стратегічні пріоритети. 2007. № 4. С. 13 – 14.
Почепцов Г. Нові комунікативні можливості у сфері державного управління. URL: http://osvita.mediasapiens.ua/material/8049.pdf.
Романенко Є. О. Публічна комунікація як засіб транспарентності державного управління. Зб. наук. пр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові Украі"ни. 2014. Вип. 1. С. 15 – 26.
Соснін О. В., Михненко А. М., Литвинова Л. В. Комунікативна парадигма суспільного розвитку: навч. посіб. Київ: НАДУ, 2011. 220 с.
Социология / под ред. Г. В. Осипова. Москва: Мьсль, 1996. 281 с.
Твердохлєбов Є. О. Теоретичні засади дослідження комунікативної взаємодії в публічному управлінні. Теорія та практика державного управління. 2014. Вип. 2. С. 82 – 91.
Титц С., Ко:н Л., Массон Дж. Язьк организаций. Интерпретация собьтий и создание значений: пер. с англ. Харьков: Гуманитар. центр, 2008. 324 с.
Хлєбнікова А. А. Комунікативний менеджмент як найважливіший компонент державного управління в умовах глобалізації: теоретико-методологічний контекст. Державне будівництво. 2013. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/jpdf/DeBu_2013_1_13.pdf.
Юрченко В. Е. Моделі впровадження комунікативних механізмів у державному управлінні України. Теорія та практика державного управління. 2014. Вип. 4. С. 157 –164. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2014_4_24.
McClory, J. (2012). The New Persuaders II. A 2011 Global Ranking of Soft Power. Retrieved from http://www.instituteforgovernment.org.uk/sites/default/files/publications/ The%20New%20PersuadersII_0.pdf.
