СТАЛИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОЇ ПАРАДИГМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню формування сучасної парадигми державного управління розвитком регіонів в умовах повоєнного відновлення. Системно досліджено формування концептуальних засад державного управління розвитком регіонів в умовах повоєнного відновлення. На цій основі систематизовано принципи розробки та функціонування комплексного механізму державного управління на регіональному рівні, що характеризує рівень здатності системи публічного управління не лише функціонувати в умовах протидії збройній агресії з боку РФ, а й запроваджувати інноваційні форми та методи діяльності на рівні адміністративно-територіальних одиниць. Установлено, що стратегічним напрямом інституціональних змін у системі публічного управління в Україні у форматі повоєнного відновлення є трансформація наявної моделі територіального управління, запровадження принципів децентралізації та субсидіарності, імплементація позитивного зарубіжного досвіду регіонального управління в контексті інституційних викликів повоєнного відновлення. Доведено, що наявні теорії регіонального розвитку належать до інтегрованого наукового напряму, що поєднує економічні, соціальні, культурні, екологічні та інші сфери функціонування регіонів з метою формування системи уявлень про закономірності їх розвитку і функціонування. Запропоновано на основі методології теорії регіонального розвитку: 1) виявити тенденції розвитку регіонів; 2) розробити моделі й механізми регіонального розвитку; 3) спрогнозувати результати реалізації галузевих і локальних реформ; 4) напрацювати алгоритми реалізації системних реформ на основі зарубіжного досвіду та принципів “Good governance”. Наведено концептуальні підходи до затвердження та реалізації стратегій регіонального розвитку в умовах повоєнного відновлення Встановлено, що держава, як носій загальнонаціональних інтересів та конституційних гарантій, має забезпечити наступність у створенні та постійному вдосконаленні концептуальних основ, інституціональних механізмів реалізації регіональної політики, реалізації конкретних локальних проєктів і програм. Доведено дискусійність сучасного трансформаційного тренду у сфері регіонального управління, зумовленого інституціональною зміною системи регіонального управління, суперечністю конституційних норм і положень законопроєктів у сфері регіонального управління, нерозробленістю функціональних регіональних механізмів управління. Обґрунтовано доцільність дослідити основи публічного управління не тільки в системі соціальних, економічних та екологічних процесів, а й з позицій ефективності публічного управління та гуманізаційних засад цивілізаційного розвитку щодо забезпечення прав людини третього покоління.