ПУБЛІЧНОУПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ З ПОЗИЦІЙ СИСТЕМНОГО РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретико-методологічних засад, тенденцій і особливостей публічноуправлінської діяльності з позицій системного реформування державної влади в сучасних умовах. Обґрунтовано інституціональні та теоретичні засади трансформаційного процесу в державному управлінні, розроблено авторську класифікацію особливостей взаємодії інститутів державної влади в контексті модернізації державного управління в Україні. Систематизовано сучасні підходи до формування комплексного алгоритму реалізації демократичних засад конституційного реформування. Розкрито сутність сучасних тенденцій формування інституціональних засад трансформаційного процесу в системі публічного управління в контексті децентралізації влади в Україні. Розроблено та запропоновано авторську теоретичну концепцію системного реформування як взаємовпливу трансформаційних чинників у системі державного управління в Україні, сформульовану на основі традицій державноуправлінських реформ, європейському досвіді публічноуправлінської діяльності. Визначено й обґрунтовано принципи та методологічну основу такого аналізу, визначено суб’єктну базу реформування, конкретизовано сутність і складники взаємодії інститутів державної влади. Досліджено методологічні засади та теоретичні аспекти ініціювання, становлення та формалізованого закріплення конституційних змін у діяльності органів державної влади. Охарактеризовано загальний процес формування спеціальних механізмів реформування публічного управління. Доведено, що загальний алгоритм системних змін потребує стратегічного розуміння наслідків реформування, урахування зовнішніх чинників впливу на процес реформування, збереження наріжних конституційних принципів, дотримання загальносвітових трендів на пріоритетність забезпечення громадських, політичних, економічних і соціальних прав людини. Базовими засадами змін визначено вдосконалення національного законодавства, установлено, що раціональний зміст реформування потребує відповідного юридичного наповнення, трансформації системи органів державної влади та місцевого самоврядування, раціоналізації механізму державно-приватного партнерства, а також політико-ідеологічного наповнення змісту реформування. Обґрунтовано, що потребує власного методологічного дослідження фрагментарність реформування як особливість національної моделі публічного управління. Із цією метою визначено тенденції конституювання форм і методів публічного управління на наднаціональному, національному, центральному, регіональному та субрегіональному рівнях.