СПІВРОБІТНИЦТВО ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ВИКЛИКИ ТА ІННОВАЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті досліджено та узагальнено особливості співробітництва територіальних громад у сфері охорони здоров’я в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення в Україні. Акцентовано на тому, що співробітництво територіальних громад має значний потенціал у сфері охорони здоров’я, а відповідні процеси потребують експертно-консультативного супроводу та розроблення науково обґрунтованого методико-технологічного забезпечення. За результатами аналізування складових структурованого спільного експертного бачення ключових пріоритетів і планів раннього відновлення для сектору охорони здоров’я України на наступні 18–24 місяці (2023–2024 рр.) окреслено виклики, що зумовлюють особливості процесів співробітництва територіальних громад у сфері охорони здоров’я в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення в Україні: відновлення доступу до послуг охорони здоров’я та задоволення нових потреб; капітальні інвестиції задля сталого розвитку; підтримання й підвищення ефективності фінансування охорони здоров’я; захист інституцій та базових засад реформи. Визначено, що до інноваційних інструментів співробітництва територіальних громад в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення в Україні належать кластеризація і створення «спільнот співпраці», які розуміються як сталі «форуми», де представники державного, приватного та громадського секторів активно співпрацюють для досягнення спільних цілей і результатів, вирішення спільних проблем й використання колективних можливостей в атмосфері довіри, поваги, емпатії та відкритості. Здійснено моделювання «спільноти співпраці» із додаванням територіальних громад, які беруть участь у міжмуніципальному співробітництві у сфері охорони здоров’я, що дозволило визначити коло її потенційних учасників. Узагальнено, що «спільноти співпраці» у сфері охорони здоров’я не є робочими групами чи комісіями, які зазвичай вирішують вузькоспеціалізовані проблеми і розформовуються після отримання кінцевого результату. За наявності суспільної потреби вони можуть існувати безстроково, підкріплюючи відносини співпраці спільною відповідальністю за досягнення суспільно значущих результатів та підзвітністю.