ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЗІЛЬЄНТНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення резільєнтності територіальних громад в Україні в умовах численних ризиків і загроз безпеці й життю людей, цілісності й відновленню місцевої інфраструктури. Схарактеризовано резільєнтність як категорію галузі знань «Публічне управління» як здатність системи – території/громади/спільноти – поглинати руйнівні впливи і при цьому зберігати основні функції та структуру, є якістю, яку необхідно набути, розвинути та безупинно вдосконалювати в межах держави, регіону чи громади. Акцентовано на тому, що для забезпечення резільєнтності територіальних громад в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення в Україні найбільшою мірою застосовні два технічні підходи (концепції) до резільєнтності, як головного стратегічного імперативу для складних адаптивних систем: резільєнтність як протилежність якості «крихкості» («допустима розширюваність»), що забезпечує отримання додаткової адаптивної здатності, та «резільєнтність як мережева архітектура», що підтримує здатність адаптуватися до майбутніх ризиків, викликів і травматичних подій. Визначено, що умовах правового режиму воєнного стану та повоєнного відновлення потребують обов’язкового урахування під час здійснення процесів публічного управління шість фундаментальних основ резільєнтності громади: люди (члени громади); системне мислення; адаптивність; спроможність до трансформування; сталість; мужність. Надано перелік основних міжнародних стандартів у сфері забезпечення резільєнтності територій і громад. До напрямів подальших наукових розвідок належить вирішення наукового завдання обґрунтування комплексу концептуальних положень щодо забезпечення резільєнтності сільської територіальної громади в Україні, а також розроблення методико-технологічного забезпечення відповідних процесів та їх безупинного вдосконалення.