ІНСИТУЦІЙНА КРИЗА ЯК ВИЗНАЧНИЙ ЧИННИК ТРАНСФОРМАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2414-4436/2024-2-2Ключові слова:
інституція, інституційна криза, політична криза, державне управління, політична система, суспільні трансформаціїАнотація
Актуальність. Вивчення особливостей політичної сфери функціонування суспільства та управлінських відносин у ній, дозволяє відзначити, що кризовість із надзвичайного стану політичної системи перетворилася на одну із визначальних рис суспільно-політичних процесів сучасності. Як зарубіжні, так і українські вчені аналізують кризові аспекти функціонування окремих інститутів національної та наднаціональної політичних систем, а також загальне становище суспільства під впливом викликів політичного та неполітичного характеру. На нашу думку, важливо більш ґрунтовно дослідити взаємозв’язок суспільних трансформацій, форматування політичної системи та функціонування інституцій управління, щоб відслідкувати та нейтралізувати вплив кризових тенденцій на них. Мета. Метою даного дослідження є аналіз соціальних та політичних основ розгортання інституційних криз у структурі управлінських відносин та зумовленої цим їх трансформації у рамках політичної системи суспільства. Результати. Доведено, що наукове вивчення інституційних криз в управлінських відносинах бере свій початок з періоду розвитку політичних систем сучасного типу та усталення інституцій влади як визначальних учасників політичного процесу. Функціонування як інституцій політичної системи, так і інституцій безпосередньо державної влади зумовлюється і, відповідно, має досліджуватись у рамках аналізу широкого кола соціальних і політичних явищ та процесів. Інституційна структура виступає в якості прикладного об’єкта управлінського впливу з метою трансформації всієї системи суспільних відносин, оскільки і політична система, і суспільство не можуть бути реформовані цілеспрямовано. Стихійні макро-суспільні процеси, неформальні аспекти функціонування політичної системи значним чином впливають на відносини у системі управління, особливості її інституціоналізації та розвитку, що дозволяє виокремити певні етапи якісно нових трансформацій у ній.
Посилання
Андрієвський Т. Г. Криза інституту демократії в умовах гібридної війни: електоральний ракурс. Сучасне суспільство. 2019. Вип. 1 (17). С. 4–15. DOI: https://doi.org/10.34142/24130060.2019.17.1.01
Велика українська енциклопедія. Тематичний реєстр гасел з напряму «Соціологічні науки» / за заг. ред. д. і. н., проф. А. М. Киридон. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2018. 194 с.
Головаха Є. Українське суспільство: шляхи трансформації. Український соціологічний журнал. 2016. Вип. 15–16. № 1–2. С. 26-30.
Головаха Є., Паніна Н. Основні етапи і тенденції трансформації українського суспільства: від перебудови до «помаранчевої революції». URL: http://www.sociology.kpi.ua/wp-content/uploads/2019/02/Golovaha_Panina_narancsos_186.pdf
Забєліна І. О. Теорія кризи владних інститутів як складова кризи суспільства й управління. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2015. Вип. 4. С. 60–64.
Кармазіна М. С. Політичні партії України у процесі виборів президента України 2019 року / Демократизація політичних інститутів і суспільний розвиток в Україні. Збірник наукових праць / за ред. О. О. Рафальського, О. М. Майбороди. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2019. C. 149–186.
Клим І. М. Політична криза: аналіз і технології врегулювання в сучасній Україні : дис... канд. політ. наук : 23.00.02 / Львівський національний ун-т ім. В. Стефаника. Львів, 2012. 247 с.
Коментар IFES в Україні: Про безперервність повноважень Президента в Україні у воєнний час, коли проведення виборів неможливе. 20 травня 2024 року URL: https://www.ifesukraine.org/wp-content/uploads/2024/05/ifes-comment-continuity-of-presidential-powers-in-wartime-uk-ok-raine-while-elections-areon-hold-d1-2024-05-20-ukr-1.pdf
Копинець Ю. Інституційна криза політичних партій на початку ХХ століття та характеристика сучасних тенденцій їх розвитку. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2020. Вип. 30. С. 146–153. DOI: https://doi.org/10.30970/PPS.2020.30.20
Кропивницький Р. Роль і місце органів місцевого самоврядування в кризових комунікаціях інституцій публічного сектору. Науковий вісник: Державне управління. 2022. № 2 (120). С. 87–107. DOI: https://doi.org/10.33269/2618-0065-2022-29120-87-107
Лисенко Ю. В., Манелюк Ю. М. Політичний конфлікт і політична криза держави як чинники політичної трансформації. Політикус. 2022. Вип. 6. С. 18–23. DOI: https://doi.org/10.24195/2414– 9616.2022-6.3
Мілюкова А. О. Етапи та основні тенденції політико-інституційних перетворень в Україні. Актуальні проблеми політики. 2014. Вип. 51. C. 166–176.
Орел М. Г. Місія суб’єктів публічного управління у сфері політичної безпеки щодо забезпечення стійкості соціального порядку. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 1. DOI: https://doi.org/10.32702/2307-2156-2019.1.22 URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1367
Політологія: навчальний енциклопедичний словник довідник для студентів ВНЗ I-IV рівнів акредитації / pа наук. ред. д-ра політ. н. Н. М. Хоми. Львів : «Новий Світ – 2000», 2014. 779 с.
Суший О. В. Націєтворчий процес у координатах соцієтальної кризи в Україні. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2019. Вип. 43 (46) С. 7–19.
Федоренко В. Демократія, демократизація та феномен «електоральної революції» 2019 року в Україні. Право України. 2019. № 11. С. 200–224. DOI: https://doi.org/10.33498/louu-2019-11-200
Хандій О. О. Напрями державної політики з підтримки різних груп населення та підприємств під час пандемії COVID-19. Управління економікою: теорія та практика. Вип. 2020. 2020. С. 3–18. DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2020.3-18
Чернишевич О. В. Інститут президенства в контексті конституційної реформи 2004 року: вимога часу чи шлях виходу з політичної кризи. Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». 2020. Вип. 152 (№ 1). C. 84–88.