ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Анотація

У статті обґрунтовується доцільність формування національного механізму забезпечення правопорядку в сучасних умовах у контексті зміни публічно-управлінської парадигми управління, правового режиму воєнного стану, децентралізації управління. Мета. У даній статті поставлено за мету провести аналіз розвитку національного публічно-управлінського механізму забезпечення правопорядку у вітчизняній науці державного управління. Нагальною потребою науки державного управління виступає дослідження можливості сучасного публічного управління формувати механізми забезпечення правопорядку в умовах системних викликів. Актуальність. Доцільність формування національного механізму забезпечення правопорядку в сучасних умовах у контексті зміни публічно-управлінської парадигми Актуальність формування національного механізму забезпечення правопорядку в сучасних умовах зумовлена низкою факторів: по-перше, особливостями забезпечення правопорядку в умовах правового режиму воєнного стану. По-друге, змінами характеру злочинності, адже зростає рівень організованої злочинності, кіберзлочинності, злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, зброєю, наркотиками, а також злочинів проти довкілля. По-третє, впливом глобалізації у контексті транснаціонального характеру злочинності, що потребує посилення міжнародного співробітництва в цій сфері. По-четверте, посиленням інформатизації суспільства, й відповідно – зростання ролі інформаційних технологій у житті людей, що відкриває нові можливості для злочинців, але й водночас створює нові інструменти для боротьби з ними. По-п’яте, зміною публічно-управлінської парадигми, оскільки відбувається перехід від авторитарної до демократичної моделі управління, що потребує нових підходів до забезпечення правопорядку, а також посиленням процесів децентралізації влади, що формалізується у нових формах і методах правоохоронної діяльності. Результати. Особливості розвитку раціональних механізмів в сучасному публічному управлінні актуалізували доцільність запровадження принципово нових детермінант, що визначають сутність національного механізму забезпечення правопорядку. Зокрема, цей механізм має ґрунтуватися на таких принципах: 1) єдність (координація та інтегрованість); 2) комплексність (охоплення всіх аспектів забезпечення правопорядку); 3) профілактична спрямованість; 4) залучення громадськості; 5) сталість характеристик в умовах зовнішнього впливу. Поняття національного механізму забезпечення правопорядку слід сформувати як систему державних органів, інституцій та засобів, що взаємодіють між собою та спрямовані на попередження злочинності та інших правопорушень як комплексу заходів, спрямованих на усунення причин та умов, які сприяють виникненню злочинності, а також на підвищення правосвідомості громадян; захист прав і свобод людини та громадянина, розслідування та розкриття правопорушень, притягнення винних до відповідальності. Варто говорити про становлення національного механізму управління особливого типу, що є гнучким та адаптивним до мінливих умов суспільства, що постійно оновлюється та вдосконалюється з урахуванням нових викликів та загроз. Переваги раціонально організованого національного механізму забезпечення правопорядку (НМЗП) полягають у можливості переходу до нового типу управлінських відносин на основі принципів демократичного суспільства. Висновки. У сучасному світі, який динамічно змінюється, питання забезпечення правопорядку стає все більш актуальним. Це пов’язано з низкою факторів, таких як: реальні і гібридні методи агресії окремих держав щодо інших держав; зростання взаємозв’язків між країнами світу та зростання транснаціональної злочинності, тероризму та інших загроз; розвиток нових технологій, що створює нові можливості для злочинців, а також потребує нових методів боротьби зі злочинністю; соціально-економічні зміни, що проявляються у зростанні нерівності, безробіття та інших соціальних проблем. У цих умовах традиційні підходи до забезпечення правопорядку стають все менш ефективними. Потрібні нові, більш комплексні та інноваційні підходи для кризових ситуацій в управлінні, що зберігають стабільність системи, базуються на публічній довірі, функціонують на засадах сучасних принципів ефективного управління, відповідають європейським традиціям відкритого управління.