ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ІНСТИТУЦІЙ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/LST/2021-3-14

Ключові слова:

корупція, організаційно-правові засади, міжнародний досвід, Національне агентство з питань запобігання корупції, антикорупційні інституції.

Анотація

Статтю присвячено адміністративно-правовій характеристиці організаційно-правових аспектів створення спеціальних антикорупційних інституцій: порівняльно-правове дослідження. Автори зазначають, що акумуляція зусиль різних держав для протидії корупції відбувається шляхом підписання багатосторонніх міжнародних договорів. Одним зі способів протидії корупції у світовій практиці є створення спеціальних антикорупційних інституцій, діяльність яких спрямована як на активні контрзаходи, так і на профілактику корупції та будь-яких її проявів. Ця ідея закріплена у ст. 36 Конвенції Організації Об’єднаних Націй та ст. 20 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Вибираючи конкретну модель організації антикорупційних органів, вітчизняний законодавець вирішив створити розгалужену систему окремих органів державної влади, розмежувавши їхні повноваження. Центральне місце в системі спеціалізованих антикорупційних органів в Україні займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Воно було створено як багатоцільовий орган державної влади для впровадження інтегрованого підходу та зосередження всіх основних функцій протидії корупції в рамках однієї установи. Аналіз міжнародного досвіду свідчить про те, що існує низка країн, що мають великий досвід функціонування державних спеціалізованих органів, які здійснюють протидію корупції. До таких держав можна віднести Республіку Корея, Сінгапур, Індію, Францію, Болгарію та ін. Зроблено висновок, що вивчення міжнародного досвіду дає можливість аналізувати та вдосконалювати національне законодавство. Проте не варто допускати сліпої екстраполяції міжнародних приписів без урахування ментальних та історичних особливостей становлення та розвитку суспільства тієї чи іншої держави. В Україні нині сформовано досить широку систему антикорупційних інституцій, ключове місце серед яких займає Національне агентство з питань запобігання корупції. Однак результати дієвості цього органу державної влади є неоднозначними, а отже, потребують перегляду повноважень та обмеження незаконного втручання у його діяльність із боку виконавчої та судової влади.

Посилання

Borisov A., Goldman E., Gupta N. The corporate value of (corrupt) lobbying. The Review of Financial Studies. 2016. Vol. 29. № 4. P. 1039–1071. 2. Bondarenko O., Reznik O., Yevgen G., Andriichenko N. Participation of Ukraine in International Cooperation against Corruption. Amazonia Investiga. 2020. № 9(29). P. 407–416.

Novikov O.V. World experience of functioning of specialized anti-corruption bodies. Efficiency of public administration. 2015. № 43. P. 52–57. 4. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31 жовт. 2003 р. Верховна Рада України : офіційний вебсайт. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_c16 (дата звернення: 16.07.2021).

Criminal Law Convention on Corruption on 27 January 1999. URL: https://rm.coe.int/168007f3f5 (data of appeal: 26.07.2021).

Lapkin A.V. Specialized anti-corruption prosecutor's office in the mechanism of realization of the state anti-corruption policy. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream (data of appeal: 25.07.2021).

Шинкаренко Н.В. Національне антикорупційне бюро України як суб’єкт запобігання корупції. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Вип. 2. С. 74–77.

Дульський О. Боротьба з корупцією – бути чи не бути? Вісник Академії управління МВС. 2010. № 2(14). С. 6–13.

Созанський Т.І., Луцик В.В. Повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 1. С. 302–314.

Волик В.С. Нормативно-правові засади компетенцій Національного агентства з питань запобігання корупції. Демократичне врядування. 2016. Вип. 16–17. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ DeVr_2016_16-17_8 (дата звернення: 26.07.2021).

Поляков М.М. Специализированные антикоррупционные органы государственной власти и должностные лица в России и зарубежных странах. Вестник Университета им. И.О. Кутифина. 2019. № 6. С. 158–164.

Ковальчук І. Порівняльно-правова характеристика національних та зарубіжних антикорупційних органів. Підприємтво, господарство і право. 2019. № 6. С. 163–168. DOI: https://doi.org/10.32849/2663- 5313/2019.6.29.

Спеціалізовані інституції з боротьби проти корупції: огляд моделей. Official website of The Organisation for EconomicCooperation and Development : веб-сайт. URL: http:// www.oecd.org/dataoecd/7/51/39972270. pdf (дата звернення: 21.06.2021).

Ахтирська Н. Міжнародний досвід боротьби з корупцією як вектор формування національної антикорупційної політики: огляд законодавства Румунії. Віче. 2015. № 18. С. 2–5.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-01

Номер

Розділ

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС, ФІНАНСОВЕ ПРАВО, ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО