ПРАВОВІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ ВІД РУЙНУВАННЯ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД, ЩО УТВОРЮЮТЬСЯ ВНАСЛІДОК БОЙОВИХ ДІЙ

Анотація

Метою статті є виявлення недоліків правового регулювання у сфері управління відходами від руйнувань та обґрунтування пропозицій щодо їх усунення. Методологічну основу цього дослідження склали методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, абстрагування, термінологічного аналізу, формально-юридичний метод, прийоми (методи) тлумачення правових норм, а також інші загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Уточнено законодавчу дефініцію відходів від руйнувань, під якими пропонується розуміти частини (уламки) пошкоджених (зруйнованих) будівель та споруд, а також матеріали, предмети, які були всередині або поряд з ними у момент пошкодження (руйнування) та/або виконання робіт з демонтажу, що утворились унаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведення робіт з ліквідації їх наслідків. Запропоновано закріпити основні вимоги щодо управління цими відходами на рівні Закону України «Про управління відходами». Аргументовано погодження норм Порядку поводження з відходами від руйнувань із Законом України «Про управління відходами» щодо термінології, яка стосується видів та значення операцій з управління відходами від руйнувань. Обґрунтовано недоцільність повного виключення діяльності щодо операцій з управління відходами від руйнувань зі сфери оцінки впливу на довкілля. Запропоновано встановити виняток із правила про обов’язковість процедури оцінки впливу на довкілля для об’єктів оброблення відходів, що не є небезпечними, потужністю менше 100 тонн на добу, на яких планується обробляти виключно відходи від руйнувань. Обґрунтовано встановлення на підзаконному рівні заборони використання ізоляційних та будівельних матеріалів, що містять азбест, у складі відходів від руйнувань на виконання вимоги Закону України «Про систему громадського здоров’я». Аргументовано застосування Порядку поводження з відходами від руйнувань протягом одного року після припинення або скасування воєнного стану.