ЗМІСТ СТАТУСУ ПРИВАТНОГО ВИКОНАВЦЯ ЯК СУБ’ЄКТА ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН В УКРАЇНІ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/LST/2024-1-6Ключові слова:
захист прав і свобод особи, контроль, незалежність, приватний виконавець, публічно-управлінські правовідносини, статусАнотація
З’ясовано, що запровадження інституту приватних виконавців є одним із ключових аспектів реформи правозахисної системи в Україні. Підкреслено, що функціонування змішаної системи здійснення виконавчого провадження та функціонування інституту приватних виконавців спрямовується передусім на забезпечення ефективності механізму здійснення та захисту прав і свобод людини, зокрема, у частині дієвості судової форми забезпечення суб’єктивних публічних та суб’єктивних приватних прав особи. Зазначено, що із запровадженням інституту приватних виконавців питання встановлення їх адміністративно-правового статусу набуває актуальності. Зроблено висновок, що на законодавчому рівні встановлено особливо важливе значення приватних виконавців у системі захисту прав і свободи особи, що аргументовано наявністю підвищеним вимог до кандидатів на таку діяльність. Підкреслено, що існування органів самоврядування, якими володіє інституція приватних виконавців в Україні, а саме: Асоціація приватних виконавців з відповідними структурними одиницями, є аргументацією до активізації процесів відокремлення інституту приватних виконавців від органів державної влади, та вимагає подальшої активізації запровадження механізму внутрішнього контролю за дотримання професійної етики та підвищенням кваліфікації, на зразок існуючої практики діяльності із здобуттям свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, що реалізується в межах діяльності Національної асоціації адвокатів Україні та кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Посилання
Сайко Л.Ю. Правові аспекти запровадження інституту приватних виконавців в Україні. Молодий вчений. 2015. № 5(20). С. 75–78. 65.
Солонар А.В. До питання запровадження інституту приватних виконавців в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 1. С. 58–64.
Міхєєв М.В. Адміністративно-правове регулювання діяльності державних і приватних виконавців в Україні: автореф. дис… к.ю.н. 12.00.07. К., 2019. 23 с.
Когутич Є. Д. Адміністративно-правове забезпечення здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців в Україні. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». Науково-дослідний інститут публічного права, Київ, 2019. 213 с.
Крупнова Л. Правовий статус приватних виконавців у системі виконавчого провадження. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. № 4. С. 114–119
Волков А., Желтухін Є. Статус виконавця має бути єдиним, без поділу на державного чи приватного. Юридична газета. 2015. № 13. URL: https://yur-gazeta.com/interview/status-vikonavcya-mae-buti-edinim-bez-podilu-na-derzhavnogo-chi-privatnogo.html
Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів: Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text
Кройтор В.А. Виконання судових рішень: встановлення нових дороговказів. Інститут приватних виконавців: актуальні проблеми і практики: матеріали круглого столу, присвяченого сучасним питанням діяльності приватних виконавців в Україні (м. Харків, 15 червня 2021 р.) / за заг. ред. проф. К. В. Гусарова. Харків: ТОВ «Оберіг», 2021. С. 26–29.
Верба-Сидор О.Б., Воробель У.Б. Інститут приватних виконавців в Україні: пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2016. № 1. С. 86–94.
Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-п#Text