ПРАВО НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ У ФОРМУВАННІ ЗМІСТУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/LST/2023-3-4Ключові слова:
екологічне виховання, екологічна освіта, екологічний податок, право на безпечне довкілля, регіональна екологічна політикаАнотація
Метою наукової статті є визначення змісту суб’єктивного права на безпечне довкілля у розрізі формування змісту регіональної екологічної політики. Визначено, що на міжнародному рівні проблематика реалізації екологічних прав особи закріплено в Орхуській конвенції, де визначено такі ключові принципи: 1) доступ до інформації; 2) участь громадськості; 3) доступ до правосуддя. Встановлено, що важливою складовою регіональної екологічної політики є екологічної політики, що функціонально виконує мету створення фінансового стимулу для зменшення негативного впливу на довкілля, сприяння збереженню природних ресурсів і сприяння переходу до більш сталого і екологічно чистого виробництва і споживання. До складових регіональної екологічної політики віднесено також створення умов для екологізації виробництва та підтримку екоіндустрії. Підкреслено, що здійснення регіональної екологічної політики має базуватися на децентралізації фінансування природоохоронних заходів, забезпеченні ефективності формування екологічної освіти та екологічної правосвідомості, залученні іноземних інвестицій задля екологізації виробництва та побудови економіки на засадах рециклінгу продуктів споживання та управління відходами. Важливе значення у забезпеченні права на безпечне довкілля має створення умов для ефективності здійснення державної та регіональної екологічної політик. Встановлено, що організація системи екологічної освіти в Україні включає як формальні, так і неформальні методи навчання, і вона грає важливу роль у формуванні екологічної свідомості і культури у молодого покоління. Підкреслено, що основні аспекти організації екологічної освіти включають: 1) формальну екологічну освіту; 2) неформальну екологічну освіту. До системи заходів формальної екологічної освіти віднесено навчання в офіційних освітніх закладах, таких як дошкільні, загальноосвітні школи, професійні та вищі навчальні заклади.
Посилання
Барліт А.Ю. Адміністративно-правові засади реалізації суб’єктивних публічних екологічних прав. Юридичний бюлетень. 2020. № 14. С. 145–152.
Діхтієвський В.П. Нормативно-правові засади доступу до інформації про стан використання природних ресурсів. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 4. C. 19-24.
Кадникова Г.В. Правове регулювання режиму доступу до публічної інформації. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2018. № 4. С. 116–121.
Кучма К. С. Правова основа надання адміністративних послуг у сфері екології та природних ресурсів. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 3. С. 92–95
Легеза Ю.О. Оптимізація системи публічного управління у сфері використання та охорони природних ресурсів (на підставі авторського соціологічного опитування). Науковий вісник Херсонського державного університету. 2022. Випуск 1. С. 20-25. URL: https://doi.org/10.32999/ksu2307-8049/2022-1-4
Mishyna N. V. Decentralization: European court of human rights’ judgements implementation. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». Одеса, 2023. Т. 32. С. 94-99. http://naukovipraci.nuoua.od.ua/arhiv/tom32/11.pdf
Шемшученко Ю. С., Погорілко В. Ф. Адміністративно-правова охорона природи Української РСР. Київ: Наук. думка, 1973. 128 с.
Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція): міжнародний документ ООН від 25 червня 1998 р. (ратифікований Законом України від 6 липня 1999 р. № 832-XIV). Верховна Рада України. Офіційний вісник України. 2010. № 33. C. 12. Ст. 1191. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015
Балюк Г. Вплив міжнародного досвіду на вирішення проблем судового захисту екологічних прав громадян в Україні. Міжнародний судовий форум: «Судовий захист природного довкілля та екологічних прав» (м. Київ, 7 листопада 2019 року): Збірник матеріалів. Київ, 2019. С. 172-178.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 70/1 від 25 вересня 2015 року «Перетворення нашого світу. Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 року». URL: http://sdg.org.ua/ua/resources-2/344-2030-2015
Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року : Указ Президента України № 722/2019 від 30 жовтня 2019 року.Офіційний вісник Президента України. 2019. № 21. Cт. 890.
Захист права на інформацію в Україні : зб. тез доп. міжнарод. конф. (м. Львів, 20– 21 грудня 2007 р.) / Олена Кравченко (ред.). Львів : МБО «Екологія-Право-Людина», 2008. 56 с.
Концепція екологічної освіти України. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2002. №7. С. 3-23.
Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року: Закон України від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text