ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ПРАВОЗАХИСНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/LST/2024-3-1Ключові слова:
виконавче провадження, нормативно-правове регулювання, захист прав, оспорювання, судовий розгляд, стягненняАнотація
Метою статті визначено встановлення сутності звернення стягнення на майно боржника як примусового заходу виконання рішення. З’ясовано, що належне виконання судових рішень відноситься до складових забезпечення верховенства права та законності в правозахисній системі будь-якої держави. Визначено, що виконавче провадження згідно із нормативними положеннями Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» дозволяє визначити, що на законодавчому рівні виокремлюється окрема стадія судового захисту та реалізації інших форм юрисдикційного захисту, що має здійснюватися на засадах: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 5) обов’язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Підкреслено, що належне виконання судового рішення та інших виконавчих документів є ознакою належності реалізації та захисту прав і свобод особи. Зроблено висновок про необхідність підтримки концепцію відносної самостійності виконавчого провадження, що обґрунтовує умовивід про формування окремого інституту права і з подальшою його трансформацією в окрему галузь права, що має комплексний та міжгалузевий характер та зміст. Визначено, що виходячи із практики Великої Палати Верховного Суду встановлюється, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зроблено висновок, що матеріали судової практики свідчать про те, що захист прав та інтересів особи має відповідати вимогам реальності, а не формальності, саме тому виконавче провадження має визнаватися частиною правозахисної системи держави.
Посилання
Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/202/98-вр#Text (втратив чинність).
Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів: Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1403-19
Про виконавче провадження: Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text
Деякі аспекти правового механізму звернення стягнення на заставлене нерухоме майно. URL: http://www.viche.info/ journal/3810/
Гриджук Д. М., Олійник В. О. Застави як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. К.: Оріони, 2002. 324 с.
Зеленкова І. І. Процедура звернення стягнення на майно боржника у виконавчому процесі: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Івано-Франківськ, Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького, 2017. 195 с.
Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 року № 1618-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15
Ляшенко Р. О. Субсидіарна та солідарна відповідальність за Цивільним кодексом України та її реалізація у виконавчому провадженні: проблеми практики та необхідність законодавчої регламентації. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2012. №10. С. 130–133. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bmju_2012_10_22 С. 132.
Легеза Ю. О. Сутність та види адміністративних проваджень у сфері використання природних ресурсів. Юридичний науковий електронний журнал. 2017. № 2. С. 83–86
Афанасьєв В. В. Організаційно–правові проблеми виконавчого провадження в Україні: автореф. на здобуття наук. ступеню канд. юр. наук: спец. 12.00.11 «Судова влада, прокурорський нагляд, організація правоохоронної діяльності, адвокатура». Х.: Нац. юр. акад. України ім. Я.Мудрого, 1995. 14 с.
Сергієнко Н. А. Взаємодія судів з органами державної виконавчої служби при виконанні судових рішень у цивільних справ в Україні: автореф. на здобуття наук. ступеню канд. юр. наук: спец.
00.03 «Цивільне право; цивільний процес; сімейне права; міжнародне приватне право». К., 2015. 18 с.
Щербак С. В. Адміністративно–правове регулювання виконавчого провадження в Україні: автореф. на здобуття наук. ступеню канд. юр. наук: спец.: 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». К., 2002. 17 с.
Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів: Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text
Фурса С. Я. Становлення та розвиток нових процесуальних галузей в Україні. Проблеми процесуальної науки: історія і сучасність: зб. наук. праць ІІ Міжн. наук.–практ. конференції. Київ, 2010. С. 37.
Постанова Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/74963905
Постанова Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76381805
Постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80116150
Постанова Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89819917