РОЛЬ УРЯДОВОГО УПОВНОВАЖЕНОГО В СПРАВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В РОЗГЛЯДІ СПРАВ ПРО СТАТУС БІЖЕНЦІВ, ДОДАТКОВИЙ ТА ТИМЧАСОВИЙ ЗАХИСТ

Анотація

У статті проаналізовано питання щодо особливостей адміністративно-правового статусу та участі Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ у вирішенні правових спорів щодо статусу біженців, додаткового та тимчасового статусу з метою подальшої систематизації міжнародного досвіду в цій сфері, а також врахування під час вдосконалення законодавства та державної політики в України щодо надання міжнародного захисту та вдосконалення регулювання правового статусу Уповноваженого. Встановлюється, що Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ відіграє суттєву роль в розгляді справ щодо притулку (міжнародного захисту). Враховуючи відсутність закріплення Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на притулок чи міжнародний захист, визначені основні категорії справ щодо міжнародного захисту, які розглядаються ЄСПЛ за участі Урядового уповноваженого. До них відносяться справи про порушення Статті 2 ЄКПЛ (право на життя), Статті 3 ЄКПЛ (заборона катувань), Статті 8 ЄКПЛ (право на повагу до приватного і сімейного життя), Протоколу № 4 до ЄКПЛ (заборона колективного вислання іноземців), Статті 1 Протоколу № 7 до ЄКПЛ (процедурні гарантії, що стосуються вислання іноземців), а також статті 6 ЄКПЛ (право на справедливий суд). Завдання Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ при розгляді справ щодо надання міжнародного захисту можна визначити як аналіз обґрунтованості претензій заявників, здійснення перевірки про вичерпання заявником усіх національних засобів правового захисту, представлення позиції держави в ЄСПЛ, а також забезпечення взаємодії між національними органами та ЄСПЛ. Урядовий уповноважений також здійснює координацію діяльності урядових структур щодо надання інформації для ЄСПЛ, а також бере участь у виконанні рішень ЄСПЛ у справах, які стосуються шукачів притулку та бенефіціарів міжнародного захисту. Встановлено, що правове регулювання участі урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ щодо міжнародного захисту залишається недостатньо врегульованим. Для підвищення ефективності цієї діяльності запропоновано, зокрема, прийняти спеціалізовані нормативні акти, які б враховували специфіку справ щодо притулку/міжнародного захисту, привести національне законодавство України у повну відповідність з міжнародними стандартами, зокрема Конвенцією ООН про статус біженців та законодавством Європейського Союзу.