ІСТОРИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНОВЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО САНКЦІЇ

Анотація

Метою статті визначено здійснення обґрунтування авторського підходу до здійснення історико-правової характеристики становлення законодавства України про санкції. Визначено, що формування законодавства України про санкції проходить складний процес його удосконалення, що визначається декількома етапами. Наголошено, що початковий етап необхідно охарактеризувати як спроби вирішення проблемних питань реагування на порушення територіальної цілісності, що відбулось у 2014 році, але при цьому виявило неготовність України до гібридної війни, що тривала достатньо довгий час, що передував анексії півострова Крим та територій Донецької та Луганської областей. Автором обґрунтовано власний підхід до визначення етапів становлення законодавства України із застосування санкцій, що дозволило виокремити такі його етапи: перший етап (2014–2018 рр.) – впродовж якого відбулося ухвалення Закону України «Про санкції», де було визначено основоположні засади такої діяльності та функціональне призначення механізму їх застосування; другий етап (2018–2022 рр) – нормативне визначення та формування ряду ключових суб’єктів, діяльність яких функціонально спрямовується на застосування санкцій; перегляд компетенційних підходів до побудови системи суб’єктів застосування санкцій; третій етап (2022 р. – теперішній час), що пов’язується із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та запровадженням заходів, спрямованих на діджиталізацію процесів із здійснення функцій держави із застосування санкцій; саме впродовж даного періоду було реалізовано ідею впровадження Державного реєстру санкцій, нормативного визначення його функціональних можливостей (програмного забезпечення) та встановлення кола органів державної влади та інших державних органів, відповідальних за виконання рішення РНБО про застосування, скасування чи внесення змін до санкцій.