ЛОБІЮВАННЯ – ПОЛІТИЧНА КОРУПЦІЯ ЧИ СУСПІЛЬНИЙ КОМПРОМІС

Анотація

Досліджується співвідношення понять «лобіювання» та «корупція». Аналізуються вітчизняні наукові підходи до визначення лобіювання та розуміння його ролі в пошуку компромісу між інтересами громадян, державних службовців та представників корпоративного сектору. Ототожнення лобізму та корупції значною частиною громадян обумовлюється відсутністю досвіду цивілізованого лобізму в Україні. Досліджуються норми вітчизняного антикорупційного законодавства та опублікованих вітчизняними дослідниками і політиками законопроєктів, покликаних врегулювати лобіювання в Україні. Незважаючи на доволі широку варіативність підходів до окреслення кола суб'єктів лобіювання, майже всі автори законопроєктів визначають перелік посадових осіб, які не можуть бути суб'єктами лобіювання за жодних обставин. Мова йде про представників збройних сил, безпекових структур, судових органів тощо. При цьому з огляду на відсутність нормативно-правового регулювання лобізму та перелік посадових осіб, діяльність яких регулюється антикорупційним законодавством, наявний тіньовий лобізм доречно відносити до корупційних проявів. Доводиться, що унормоване лобіювання не може вважатися політичною корупцією. Аналіз норм антикорупційного законодавства свідчить про те, що після прийняття будь-якого із пропонованих дослідниками лобізму законопроєктів, корупцією буде вважатися лише той формат взаємодії державних службовців та представників бізнесу (або інших ініціативних груп громадян), який не передбачений законом.