ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Розглянуто концептуальні підходи до трактування сталого розвитку. Автор стверджує, що з метою формування нової моделі публічного управління та адміністрування, забезпечення їх ефективності в контексті забезпечення сталого розвитку територій потребує додаткового аналізу напрацювання вчених з дослідження публічного управління та адміністрування. Показано, що вихідна концепція сталого розвитку ґрунтується на ідеї, що використання ресурсів у даний час не повинно призводити до зниження рівня життя майбутніх поколінь. Дихотомізація тлумачень призводить до різних визначень сталого розвитку. Перше визначення сталого розвитку, яке домінує в офіційному дискурсі, можна звести до поняття обмеженого економічного зростання. Цей підхід до розвитку включає в себе дві окремі фази. По-перше, повинні бути встановлені договірні відносини, засновані на екологічних критеріях. Тільки тоді може бути досягнута стандартна утилітарна мета максимізації економічної віддачі. Наголошено, що подальше зростання, навіть якщо воно планується з урахуванням екологічних міркувань, ігнорує зростаючі докази того, що економічні вимоги, які ми пред'являємо до навколишнього середовища, зараз перевищують ті, які екосистема може витримати. Підкреслено, що ототожнення сталого розвитку зі сталим зростанням є суперечливим, адже така ідея суперечить загальноприйнятому визнанню існування «граничних меж» корисних ресурсів. Друге визначення сталого розвитку – це підхід до збереження ресурсів, який наголошує на збереженні наявних і майбутніх ресурсів, а не на постійному зростанні. Ця позиція ґрунтується на критичних зауваженнях, розглянутих вище, і наголошує на збереженні наявних і майбутніх ресурсів, а не на постійному зростанні. Тут зусилля зосереджені на мінімізації нашого впливу на навколишнє середовище і використання природних ресурсів при одночасному задоволенні матеріальних потреб людей. Охорона природних ресурсів є чіткою метою і ставиться в один ряд з економічними міркуваннями. На думку автора, такий підхід є прийнятним методологічним інструментом сталого розвитку України в контексті повоєнної відбудови.